Page 27 - «Штукатурні роботи»
P. 27

вимірюваних у роках: I ступінь при терміну служби 100 років і більше; IІ ступінь – те саме, не менше 50; IIІ – не менше 20;
          недовговічні – при меншому терміну служби будівель – тимчасові, некапітальні. Такими є, зокрема, мобільні будівлі: збірно-
          розбірні, контейнерні та пересувні.

              З цього приводу будівлі можна також поділили на стаціонарні і нестаціонарні (мобільні або інвентарні); принципово
          можлива їх доцільна комбінація. Довговічність будівель визначається довговічністю застосовуваних будівельних
          конструкцій і залежить від умов обслуговування, якості будівельно-монтажних робіт (ретельності виготовлення, взаємного
          сполучення конструкцій, технічних умов і правил виробництва,
               Необхідну довговічність будівельних конструкцій забезпечують відповідними показниками стійкості матеріалів для них
          стосовно  передбачуваних  при  експлуатації  навантажень  і  фізико-хімічних  дій,  тобто  такими  властивостями  матеріалів,  як
          несівна здатність, морозостійкість, корозостійкість, біостійкість і ін.
                За видом матеріалу стін будівлі, в основному, такі: кам’яні (з природних чи штучних каменів), металеві, дерев’яні. Взагалі
          застосовують багато видів будівельних матеріалів для різних елементів будівель: грунтові (у різних сумішах), метали (сталь,
          алюміній), пластмаси (частіше, як ізоляційні та оздоблювальні); використовують також будівельні конструкції, виготовлені
          комбінуванням різних матеріалів, наприклад, цегли, бетону і залізобетону, сталі і деревини. У цілому, найбільш довговічними
          є  кам’яні,  менш  довговічні  металеві,  потім  дерев’яні  і,  нарешті,  грунтові  конструкції.  Характеристика  конструкцій  з
          вогнестійкості  стосується  ставлення  до  вогню  матеріалів,  з  яких  виготовлені  окремі  будівельні  конструкції  чи  структурні
          конструктивні частини будівель.
               Встановлено  п’ять  (I–V)  основних  ступенів  вогнестійкості  і  три  додаткових  (IIIа,  IIIб  і  IVа).  Кожному  ступеню
          вогнестійкості відповідають мінімальні межі вогнестійкості конструкцій і максимальні межі поширення вогню стосовно до
          груп горючості матеріалів, з яких виготовлені будівельні конструкції, а саме: спалимих, важко спалимих і неспалимих. І, ІІ, ІІІ
          ступені є відповідними кам’яним будівлям, ІV – дерев’яним оштукатуреним, V – дерев’яним. Межа вогнестійкості конструкцій
          – це час у годинах, протягом якого дана конструкція чинить опір дії вогню або високій температурі до появи певних ознак:
          утворення наскрізних тріщин, втрати несівної здатності (обвалення), підвищення температури на зворотній стороні конструкції
          більше  певних  величин.  Межі  вогнестійкості  встановлені  від  2,5  до  0,25  години.  Максимальна  межа  поширення  вогню
          встановлює можливий розмір ушкодження конструкції внаслідок горіння. Межі поширення вогню встановлені від 0 до 40 см.
          Найбільш  високі  вимоги  пред’являють  до  основних  будівельних  конструкцій.  Рівень  вимог  не  є  нормативною
          характеристикою, визначається класом капітальністю. Чим вона вища, тим вище має бути, зокрема, рівень відповідальності
          щодо  несівної  здатності  будівельних  конструкцій.  Розуміють  також  благоустрій  приміщень,  якість  оздоблення  фасадів,
          архітектурно-планувальне рішення тощо. У цілому, чим вище клас капітальності, тим вищим має бути рівень вимог.
               За рівнем національно-господарської і містобудівної значимості встановлено чотири (I–IV) класи капітальності будівель:
          I клас – великі громадські будівлі (музеї, театри); великі електростанції, урядові заклади; будинки вище 9 поверхів; II клас –



                                                                                     2
                                                                                     6
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32