Page 13 - Ukrainian Meeting
P. 13

13


           та серці тої грішної людини? Ціла гамма почуттів сповнювала
           його – з одного боку, радість, захоплення, здивування; з іншого –
           страх, усвідомлення своєї гріховності: як так, до нього, грішника,
           прийде Сам Христос! І Христос того вечора прийшов у його дім.
           І що ж відбувається з Закхеєм? Тих декількох слів Спасителя було
           достатньо, щоб серце Закхея вмить переродилося. Він відкриває
           його Христу і кається за все своє життя. Вставши з-за столу, за яким
           лежали за східним звичаєм гості, він привселюдно звертається до
           Христа: «Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а
           коли кого скривдив був чим, верну вчетверо». Закхей чудово знав,
           скільки награбував за своє життя, до скількох нещасних поставив-
           ся несправедливо, і тепер, обіцяючи вернути вчетверо більше, він
           розуміє, що у нього нічого не залишиться, він збанкрутує. Але яка
           чудова зміна відбувається у його серці та душі: він навіть жебраком
           готовий стати заради Господа, Який прийшов до нього, з Яким він
           може говорити та спілкуватися! А Господь говорить до нього таке:
           «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло …»

           Спасіння прийшо до Закхеєвого дому. З людини, яку зневажали і яка
           йшла у погибель, він перетворився на нову людину. Все це звершила
           спасительна влада Ісуса Христа:

           «…Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло».
           Відбулася визначна зустріч грішної людини з Богом! Це дуже важ-
           ливо! Але повернемося до Закхея.
           Для того, щоб побачити Христа, він залізає на дерево, підіймається
           над землею, начебто відриваючись від неї, хоча й ненабагато, але
           це було необхідно, щоб побачити Господа. Для нас це є корисним
           уроком. Якщо ми у своєму житті, подібно до Закхея, хочемо поба-
           чити Христа, то і нам потрібно відірватися від землі, відірватися від
           усього, що притягує та прив’язує нас до неї. Ми не повинні боятися
           та думати, що про нас будуть говорити люди. Головне для нас – як і
           що про нас думає Господь! За це ми маємо дбати.
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18