Page 58 - Ukrainian Gospel MT 2017
P. 58

Рішення синедріону було неофіційним, саме тому юдейські керівники зробили
               все, щоб узаконити рішення, яке прийняли ще напередодні. Вони намагалися
               зробити так, щоб страту виконали римляни, оскільки в той час юдеї не
               могли виносити смертного вироку. Для цього вони зв'язали Ісуса та привели
               до Понтія Пилата, римського прокуратора Юдеї та Самарії.

           ³Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув
           тридцять срібняків первосвященикам і старшим,  та й сказав: Я згрішив, не-
                                                4
           винну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам.
                                                                  6
           5 І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився.  А
           первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти
                                                 7
           до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.  А порадившись, купили
           на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,  чому й зветься те поле
                                                  8
           полем крови аж до сьогодні.  Тоді справдилось те, що сказав був пророк
                                  9
           Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого,
           що Його оцінили сини Ізраїлеві,   і дали їх за поле ганчарське, як Господь
                                    10
                        11
           наказав був мені.  Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав
           і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.  Коли ж
                                                             12
           первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
           13 Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?  А Він
                                                               14
           ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
           15 Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, ко-
           трого хотіли вони.
               Важко уявити, що люди могли обрати жорстокого вбивцю Варавву,
               а не доброго й милостивого Сина Божого! Але такою є гріховна сутність
               людського серця.

           16 Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.  І, як зібрались вони, то ска-
                                              17
           зав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що
           зветься Христос?  Бо він знав, що Його через заздрощі видали.  Коли ж він
                                                           19
                        18
           сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не
           май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього.  А
                                                                  20
           первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а
           Ісусові смерть заподіяти.  Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із
                              21
           58
   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63