Page 203 - Heroes are not born_IIpart

Ми розмовляли з Героєм
України в лікарняній палаті –
Лев переніс три операції, зараз
проходить реабілітацію. Нерв
на нозі, перебитий в трьох міс-
цях, і другий, зарубцьований,

відновлюються по міліметру
за добу. Тому для відновлен-
ня потрібний час. Очікування
і бездіяльність трохи драту-
ють «азовця». З 2017 року він
служить у полку. Три роки
прожив у Маріуполі – в орен-
дованій квартирі згоріли всі
речі. Єдине, що залишилося з

тих часів – парадна форма, яку
Лев забрав минулої зими, коли
їхав на нагородження у Харків.
Завіз її до батьків у Київ. Тому
вона і збереглася. Ми не мог-
ли не пожартувати, що є куди
причепити нагороди…
Друзі Лева дивуються, чо-
му йому досі не вручили дер-
жавні нагороди. Адже з 21 вересня, коли його обміняли з полону, він перебуває в
Києві. Пересувається на милицях і цілком міг би бути присутній на урочистості.

Лейтенант відмахується від розмов на цю тему, мовляв, значить, його час ще не на-
став, але все ж правильно було б вручити йому його цілком заслужені нагороди.

«НАМ ПОВІДОМИЛИ, ЩО З БЕРДЯНСЬКА ВИЇХАЛА КОЛОНА
ЗАВДОВЖИ… 15 КІЛОМЕТРІВ»

– В «Азові» я з 2017 році, розповідає Лев Пашко, позивний Хорус. – Мені було 18,
коли я підписав контракт. В країні на той момент вже ішла війна, яку називали спо-
чатку АТО, згодом ООС. Я планував іти в армію. Лише думав, куди саме. В «Азові»

були друзі. Вони рекомендували цей підрозділ. Тому я вирішив служити саме тут.
У мене не військова родина. Є старша сестра. Я просто виховувався патріотично,
розумів, що з 2014 року в країні іде війна. Тому поїхати за кордон для мене було
дикістю. Як можна виїжджати в той час, як землю свою потрібно захищати? Батько
розумів мене, коли я вирішив іти в «Азов», а мама намагалася вмовити залишитися,
отримати освіту, відмовляла… В «Азові» ти навчаєшся кожен день, тренуєшся. Мені
все було цікаво. Напевне, майже всі військові спеціальності вивчив на базовому рів-

199