Page 58 - Heroes are not born_IIpart

ПРИКАРПАТТЯ ПОПРОЩАЛОСЯ ІЗ КОМАНДИРОМ
РОЗВІДУВАЛЬНОЇ РОТИ 24-Ї ОКРЕМОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ БРИГАДИ

Біля будинку, де живе мати командира розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї
окремої механізованої бригади ОК «Північ» капітана Степана Воробця, рясно достигли
вишні. Степан загинув, потрапивши в засідку, яку організували терористи поблизу Ям-

поля. Довго в страшну звістку про загибель не могли повірити ні друзі, ні знайомі, а го-
ловне – мати та дружина, які залишилась вдома бавити двох синів – Дениса та Андрія.
Мрія стати військовим розвідником була в Степана ще з дитинства. Саме тому після
восьмого класу він вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Після за-
вершення ліцею вступив до артилерійської розвідки, аби потім кілька разів кожного на-
вчального року писати клопотання про переведення до спеціального факультету, і Сте-
пан досяг свого.
Після випуску лейтенант Степан Воробець склав спеціальний Кодекс розвідника. Ось
як він починається: «Духовною основою для Розвідника є традиції богатирів Київської

Русі, козацтва, героїв Української Повстанської Армії, Розвідників попередніх поколінь.
Розвідником не стають один раз і на все життя, право бути ним підтверджують щоден-
но... Пам’ятай, розум – твій кращий мускул... Вміння виграти війну, навіть програвши бій
– ось риса справжнього Розвідника... Поставив ціль – іди до кінця: рви на собі шкіру, вми-
рай і воскресай, самовдосконалюйся й іди до кінця. Завжди вибирай найважчий шлях –
на ньому ти не зустрінеш конкурентів. Упав – встав. Упав – встав. Упав – встав – злетів!
Тільки так!.. Як тільки воїн почне вважати себе великим, він загине. В той час, коли ти
пропускаєш тренування, хтось тренується, щоб перемогти тебе. Тренуйся сьогодні, щоб
завтра бути першим. Ти загинеш, якщо пожалієш ворога. Ворог перестає бути ворогом,
тільки тоді, коли він мертвий... Переможемо або вмремо за Україну, бо мертві сорому не
знають. Тільки той є справжній Розвідник, хто має за честь віддати своє життя за Христа

Бога, Неньку-Україну та побратима»...
Поховали капітана Степана Воробця в його рідному прикарпатському місті Коломия
на міському цвинтарі. Всім містом. З самого ранку до багатоповерхівки, де живе мама
Степана, вже почали приходити люди, приносити квіти і вінки. Сумні написи на стріч-
ках, але найстрашніших, напевно, кілька: «Любому синові від мами» та «Чоловікові та
татові від дружини та синів».

54