Page 16 - 2Demo_Book_A bell rings for them

цькому аеропорту. 22 січня танковим осколком був поранений в ліктьовий суглоб
лівої руки. Ворожий обстріл був такий щільний, що тільки через добу поранених
змогли вивезти з поля бою. Першу медичну допомогу йому надали в Селідово, а
першу операцію зробили у військовому шпиталі у Дніпрі. Потім – тривале лікуван-
ня у Києві. Батьки згадують, що коли приїхали у шпиталь, побачили, що поранені
забезпечені усім необхідним не тільки від держави, а й від вдячних киян.

До початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року служив у 79-й
окремій десантно-штурмовій мобільній бригаді, весь час був на передовій. За спо-
гадами бойових побратимів, навіть під час бойових дій дбав про комфорт своїх
підлеглих: на новому місці завжди облаштовували душову, спортивний майдан-
чик. Особистим прикладом спонукав товаришів по службі до занять спортом, здо-
рового способу життя. Сам не палив, не пив і не любив тих, хто зловживав алко-
голем. Не вислужувався перед керівництвом, завжди про забезпечення і проблеми
свого підрозділу говорив так, як є. У грудні 2021 року Віталію було присвоєно
звання майора, на той час він займав посаду начальника штабу 2-го батальйону

79-ї бригади. Мріяв продовжити військову кар’єру, а влітку 2022 року планував
вступити на навчання до військової академії.
Та життя і плани Віталія зруйнувала війна. З перших днів повномасштабного
вторгнення брав участь в обороні українських земель від російських окупантів. 14
квітня 2022 був призначений командиром 2-го парашутно-десантного батальйо-
ну 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади. Зі спогадів дружини
Лариси: «Коли Віталія переводили з 79-ї, командир подарував йому автомобіль –
білий «Ніссан», який він назвав «Лебідь». На фронті мав позивний «Гектор». То-
вариші по службі з повагою називали свого 31-річного командира Володимиро-
вичем».
З 7 до 15 травня 2022 року противник наступав у районі населеного пункту

Новоселівка Донецької області. Незважаючи на чисельні переваги ворога у вогне-
вих засобах і живій силі, майор Бохонок В.В. вміло командував основними сила-
ми батальйону і резерву, що дозволило в цілому утримати лінію району оборони.
В період з 21 червня по 2 липня 2022 року, коли противник вів наступальні дії
поблизу Вовчеярівки Луганської області та Лисичанського мастильно-паливного
заводу, 2-й парашутно-десантний батальйон відбив близько 10 атак противника,
завдав противнику максимальних втрат у живій силі (до 200 чоловік), знищив ве-
лику кількість ворожої техніки.
Зі спогадів Анастасії Савченко: «За 2 тижні до трагедії спілкувалася з Віталі-

єм, і він поділився думкою, що після війни хоче створити документальний фільм
про правду війни, що вже має деякі начерки до сценарію».
25 липня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селища Зайцеве
Донецької області командир 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої
повітряно-десантної Січеславської бригади майор Віталій Володимирович Бохо-
нок отримав тяжкі поранення. А 29 липня Віталій помер у шпиталі.
Майор Бохонок В.В. – повний кавалер ордена Богдана Хмельницького;

12