Page 148 - Герасимів.Захист Вітчизни.10 клас

Обхід перешкод. Якщо під час руху за азимутом
на місцевості виникне перешкода, треба запам’ятати оріє-
нтир на протилежному боці перешкоди; визначити
до нього відстань і додати до пройденого шляху. Відтак,
обійшовши перешкоду, підійти до свого орієнтира і, визна-
чивши за компасом напрямок, продовжити рух.
На закритій місцевості чи в умовах обмеженої види-
мості (ніч, туман) обхід перешкоди можна здійснювати за
компасом таким чином (іл. 32.4):
а) підійшовши до перешкоди (т. 1), визначити за компасом
азимут нового напрямку руху вздовж перешкоди праворуч
або ліворуч і продовжувати рухатися за цим азимутом, ви-
мірюючи відстань до кінця перешкоди (т. 2);
б) у т. 2 записати пройдену відстань (відрізок 1–2) і визна-
Іл. 32.4. Обхід перешкод чити напрямок за початковим азимутом, зробити поворот
і рухатися до т. 3 (кінець перешкоди), рахуючи кроки;
в) прийшовши в т. 3, рухатися ліворуч (праворуч) до т. 4 за зворотним азимутом до на-
прямку 1–2, поки не буде пройдено шлях, що дорівнює відстані між т. 1 і 2;
г) у т. 4 визначити напрямок за початковим азимутом і продовжувати рух за ним, додавши
до пройденої відстані довжину відрізка 2–3 (ширину перешкоди в напрямку маршруту).
Пересуваючись на машині, обхід перешкоди здійснюють спочатку 1–2 члени екі-
пажу пішим порядком, одночасно ведучи розвідку шляху об’їзду перешкоди.
Знаходження зворотного шляху за азимутами. Якщо доведеться повертатись у
табір тим самим шляхом, то для цього необхідно використати зворотні азимути. Для ви-
значення зворотного азимуту треба додати до прямого азимуту 180°, якщо він менший
за 180°, або відняти 180°, якщо прямий азимут більший за 180°.
Складання опису місцевості. Географічний опис місцевості починають із загаль-
ної характеристики території. Потім складають опис кожного географічного елемента.
У загальній характеристиці місцевості вказують таку інформацію:
• дані про карту (номенклатура, масштаб, рік видання тощо);
• відомості про межі ділянки (географічні та прямокутні координати її кутів), геодезичну
основу (види опорних пунктів, їх кількість);
• характеристику місцевості (рельєф, населені пункти, шляхи сполучення, ліси тощо).
Після загальної характеристики описують географічні елементи місцевості:
• рельєф ділянки (форми рельєфу, площа ділянки, протяжність, позначки абсолютних і
відносних висот, головні вододіли, форма і крутизна схилів, наявність ярів, урвищ, ви-
моїн із зазначенням їх протяжності та глибини, штучні форми рельєфу тощо);
• гідрографію (назви окремих об’єктів; протяжність, ширина, глибина, напрямок і швид-
кість течії річок, похил, береги, заплави; транспорт, наявність гідротехнічних споруд
тощо; площа, типи берегів, якість води озер; канали, джерела, колодязі тощо);
• рослинність (тип, склад порід, площа, розміщення);
• населені пункти (назва, тип, людність, адміністративне значення, структура і плану-
вання, об’єкти промисловості, комунального господарства, зв’язку тощо);
• шляхи сполучення (тип; для автомобільних доріг — назва дороги або пунктів, які вона
з’єднує, характер покриття, ширина тощо; для залізниць — кількість колій, вид тяги,
назва станцій, вокзалів тощо; споруди на дорогах);
• інші елементи місцевості (межі, ґрунти тощо).

148

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua