Page 18 - Кувейтські новели

Ніч приниження

Вона глянула на пляшечку з парфумами, забуту біля вмивальника, й відчула
непереборне бажання відкрити її та пирснути її вміст на згрубілу долоню, в якій

затиснула чверть динара, що їх дала власниця пляшечки перед тим, як вийти.
Вона подумала: «А що, коли я візьму флакончик собі, розбризкаю парфуми по
тілу, й від нього поширюватиметься прекрасний аромат, як від усіх паній, які

сюди заходять?».
Перш ніж її здолала спокуса, до вбиральні вбігла пані й одразу попрямувала
до пляшечки з парфумами, схопила її та й сховала в сумочку. В нагороду за те,
що парфуми все ще були там, де вона їх забулася, жінка знову витягла чверть

динара й швидко вийшла, залишивши по собі приємний аромат.
Вона ж стояла й усіма фібрами свого тіла, немов крихітними пальчиками,
збирала й пропускала через ніс до легень кожнісіньку мікрочасточку парфумів,

що ширяла в повітрі.
Відтоді як вона працює в жіночому туалеті аеропорту, її ніс вдихає зіпсоване
повітря, яке наповнює легені. Аромат парфумів, який з’являється й відразу

зникає, іноді освіжає його.
День у день вона сидить на своєму пластиковому стільці і згаслим поглядом
спостерігає, як до вбиральні заходять панії у вишуканому кольоровому одязі та

панянки у вузьких джинсах та коротеньких блузках. Усім їм не терпиться
позбутися переповнення, яке вони відчувають. Її вуха вловлюють шурхіт одягу,
що спускається з їхніх тіл, за яким чуються звуки випорожнення, сифону і

зливання, що змиває рештки, однак запахи залишаються.
Потім вони виходять з кабінок, скупчуючись біля вмивальників, миють руки,
прикрашені перснями, розглядають свої обличчя у дзеркалі, фарбують губи,

рум’янять щоки, виймають свої кольорові гребінці й причісують пасма волосся,
що скуйовдилося. Останнім штрихом є оті обприскування парфумами з прозорих
пляшечок. Після цього панночки хутенько виходять, почувши оголошення, що
повторюються: «Пасажири, які відбувають до… підходьте до воріт номер…».

А вона починає свою роботу: збирає папір, розкиданий на підлозі, й той, що
залишився на кришці сміттєвого кошика, заглядає в білі унітази і зчищає те, що
налипло на їхніх стінках. Наливає трохи «Детолу», витирає краї, підкручує

туалетний папір, що звисає. Місце для наступних квапливих відвідувачок готове.
Потім знову сідає на свій стілець і сподівається на щедрість деяких з них: чверть
динара, пів динара чи який дріб’язок. Багато візитерок виходять, не звертаючи

18