Page 30 - Костопіль Місто над Замчиськом

У грудні 1941 р. були створені перші вербувальні комісії. Були розроблені «накази щодо
остарбайтерів» у лютому 1942 р., які окреслювали порядок проживання радянських примусових
робітників у Німеччині. Згідно цього робітники з СРСР вимушені були в Німеччині носити знак
«Ост», а жити вони мали в ізольованому та обнесеному колючим дротом барачному таборі. Сотні
жителів міста стали «остарбайтерами».

Крім того, були складені списки працівників усіх підприємств Костополя – лісопильних
заводів, обозного заводу, меблевої фабрики, паперової фабрики, що у Моквині, ливарних заводів
та ін. з переліком професії кожного робітника, його спеціалізації з метою подальшого
використання.
Були складені списки лікарів, учителів.
Окупаційні установи примушували придатне для праці місцеве населення реєструватися. У
цьому їм активно допомагала місцева поліція. Були створені служби праці, які були
підпорядковані міському комісару. Зареєстрованому робітнику видавали робочу книжку, на
підставі якої отримувалися продуктові картки, які пізніше почали підписуватися роботодавцем.

Небезпечною інфекційною хворобою у роки війни став висипний тиф. Уже наприкінці 1941
року були зафіксовані перші хворі, а через деякий час розпочалася епідемія хвороби. У зв'язку з
епідемією, 24 січня 1942 року Костопільська районна управа звернулася до Костопільського
гебітскомісаріату з проханням надати дозвіл для купівлі 15 кг гасу для проведення низки
протиепідемічних заходів, зокрема, дезінфекції лікарні села Берестовець. Для цього просили
надати: « 25 пачок сірників, 2 літрі оцету, 2 л денатурату, 1,5 л гніту для ламп». Майже через
місяць, 19 лютого, райуправа подала нове клопотання щодо купівлі 18 кг гасу для дезінфекції та
освітлення лікарні.

Щоб перешкодити масовому поширенню тифу, в селах закрили школу, церкву, осередок
«Просвіти», а такох заборонили збиратися в хатах під час свят. Крім того, наказувалось
організувати в школі шпиталь для хворих, а саме, «перевезти соломи, дістати необхідну кількість
ліжок або поробити із дощок, віднайти умебльоване помешкання для трьох службовців шпиталю».
А керівнику шпиталю потрібно було підготувати відра, столики, лампи, необхідний посуд. Як
зазначалось, що все це згодом, після закінчення хвороби, буде повернуто власникам.

Керівником окружного відділу охорони здоров'я було видане оголошення про те, як боротися
з тифом. Зокрема, не дозволялось заходити до хати хворого; купатися і мити тіло належало не
менш як один раз на тиждень; натільну білизну і постіль міняти кожні 7 днів; брудну білизну
складати зовсім окремо десь при стрісі або в холодній
коморі; її належало золити і варити не менш як одну
годину; одяг, який не можна було варити, належало
прасувати гарячим залізком, переважно на швах; кожухи, в
яких були гниди, завернувши їх у вогку тканину, необхідно
на одну годину вкладати до печі після випікання хліба;
мити руки милом перед кожною їжею; куплений хліб
(буханець) належало перед споживанням всунути на
півтори години в гарячу піч; молоко і воду дозволялось
пити перевареними, а овочі споживати тільки вареними.
Про кожне нове захворювання належало негайно
Малюнок 26 Епідемія тифу повідомляти голову сільської управи.

Звільнення Костополя
Партизанська Житомирська дивізія ім. Щорса і з’єднання Малікова в складі 16 загонів на
початку 1944 року одержала наказ українського штабу партизанського руху перенести дії
партизан з Житомирської області на Рівненщину, форсувавши річку Случ поблизу Людвиполя.
З’єднання приступило до виконання завдання по знищенню ворога на вказаній території. На чолі
дивізії був загін ім. Чапаєва під керівництвом колишнього прикордонника Миколи Гордєєва.

27