Page 52 - Костопіль Місто над Замчиськом

Малюнок 1 Євгеній Денисюк

постачання на заводі «Будінструмент» (1985–1988 рр.), заступником директора Ко-
стопільського заводу БІТІМ (1988–1994 рр.), директором товариства «Вікторія ЛТД» (1994–1998
р.р.).
Із 1998 р. – міський голова Костополя. Нагороджений орденом «За заслуги» III ст., двома
орденами Христа Спасителя, двома орденами святого Рівноапостольного князя Володимира, ор-
деном князя Острозького, орденом Георгія Побідоносця, Почесною грамотою Президента Укра-
їни, Почесною грамотою президента Асоціації міст України, Почесними грамотами обласної
державної адміністрації та обласної ради.
Батько, Олексій Амбросійович, мати, Степанида Дем'янівна, які, на жаль, вже пішли з жит-
тя; дружина, Денисюк Галина Йосипівна. Має двох доньок, Наталію та Вікторію, зятів Романа
та Юрія, п’ятьох онуків: Дмитра, Миколу, Галину, Софію та Євгенія.
Захоплення – садівництво, вирощування троянд.
У березні 1998 року за посаду міського голови Костополя змагалося 11 гідних претен-
дентів. Практично у всіх були багатообіцяючі програми в умовах низького соціального рівня
життя, майже не працюючих підприємств, заборгованості по заробітній платі, тотальному без-
робітті. Серед претендентів тільки один балотувався на посаду міського голови з передвибор-
ною програмою, яка складалася лише з 10 пунктів. Друзі та команда дорікали кандидату: «У
інших програми величезні, як скатертини, а твоя і до серветки не дотягує…» Однак люди пові-
рили не в «скатертини», а в 10 пунктів успішного підприємця Євгенія Олексійовича Денисюка,
довіривши саме йому майбутнє рідного міста.
Двох з кандидатів, які йшли на вибори, Леоніда Чоповенка та Михайла Зарицького було
запрошено до нової команди міського голови з метою втілення та реалізації їх планів.
Вже з перших днів свого перебування на новообраній посаді Євгенію Денисюку довелося
розпочати кардинально новий етап розвитку міста, де по кілька місяців не виплачувалась зар-

2