Page 49 - Костопіль Місто над Замчиськом

Костопільської райдержадміністрації, головою Фонду державного комунального майна
Костопільського району. З 1994

по 1998 роки – міський голова Костополя. На даний час працює начальником районного
управління статистики. Разом з дружиною виховали сина та доньку.
У 1994 році на хвилі будівництва незалежної України у м. Костопіль відбулись перші
демократичні вибори, на яких міським головою був обраний Володимир Волос. Новий міський
голова був наймолодший по віку серед попередніх голів, але мав добру теоретичну підготовку
щодо реформування міського господарства в умовах переходу від планово-партійного керівництва
до ринкового.
На той час доволі скрутним було становище у фінансовій сфері. Виплату зарплати вчителям
мали здійснювати з надходжень бюджету міської ради, яких не вистачало навіть на 50% від
потреби, і щодня необхідно було врегульовувати цю актуальну проблему. Так званих «живих
грошей» не було. У зв’язку з економічною ситуацією, що склалася в країні, між підприємствами
йшли бартерні розрахунки, товарами виплачувалася і зарплата працівникам підприємств. Не було
можливості у повній мірі отримати ні земельного податку, ні прибуткового податку з громадян.
Практично припинили випуск продукції ДБК, склозавод, «Будінструмент», БІТІМ.
Одразу після виборів було створено виконавчий комітет і проведено сесію, яка підтвердила
легітимність новообраної міської влади. На виконавчому комітеті визначили першочергові
завдання.
Одним з них було термінове будівництво пішоходного моста через річку Замчисько, який
мав з’єднати місто з мікрорайоном Заріччя, де проживало більше п’яти тисяч населення.
Попереднє керівництво містом провело значний обсяг робіт: було зроблено проектну
документацію, насипано з двох берегів земляні вали. Цю роботу було продовжено. Забили
бетонні палі, на які встановили металевий зварений міст. Важливе та актуальне для населення
питання було знято.
Напередодні виборів жителі мікрорайону Заріччя наполегливо просили провести природній
газ для опалення населенню, а саме збудувати нитку газопроводу по вул. Леонова, вулиці, яка
навпіл ділить увесь мікрорайон. Витрати на будівництво газопроводу міська рада змушена була
брати на себе при частковому залученні і коштів проживаючих там громадян. Роботу розпочали
ще напередодні зими, але морози вдарили такої сили, що роторна техніка ламалася і не могла
врізатись в мерзлу землю. Та обіцяне треба було виконувати і залишати цю роботу було
неможливо. З величезними труднощами спільно з газовиками вдалось прокласти металеву трубу
діаметром у 200 мм. Від цієї труби пішли розгалуження газогонів по вулицях всього Заріччя.
Володимир Волос та міськвиконком зробили пріоритетним в своїй роботі вирішення
проблем мікрорайону Заріччя, хоча знали, що на них чекають і забудовники мікрорайону Хмизи.
Там не було електричних мереж, тому і жити людям було дуже важко. Діти не могли вчити уроки
у вечірній час. Коштів на трансформатори не було. Міському голові вдалось домовитись з
відповідними службами підготувати проектну документацію і встановити трансформатори, від
яких жителі вже за свої кошти зробили електричну мережу. Ще одне, здавалось, нездійсненне
завдання було виконане.
Не менш важливою справою було встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку. За сприяння
районного архітектора Мирослава Марчишина в технічні умови та кошторис майбутнього
будівництва «Промінвестбанку» було внесено облаштування площі, на якій було встановлено
пам’ятник рівненського скульптора Є. Євтушенка. Робота затягувалась з різних причин. Не
встигали різати та полірувати мармур, не було транспорту, чим його привезти, адже мармур брали
з відомих коростенських кар’єрів Житомирщини. Від виконавчого апарату цей напрямок вів
заступник міського голови Богдан Дідич. Високу громадську активність виявило населення міста
у вирішенні встановлення пам’ятника Кобзарю. Люди допомагали своїми коштами.
Працівники комунального господарства разом з держлісгоспом провели благоустрій та
упорядкували площу навколо пам’ятника, яка отримала назву - площа Шевченка. На тій площі, за
задумом секретаря міськради Ігоря Марущака та члена виконкому, директора Костопільського

46