Page 73 - Костопіль Місто над Замчиськом

Практично всі працівники фабрики були застраховані, були членами «Каси хворих», пла-
тили внески. Самі працівники і члени їх сімей користувалися послугами лікаря (на той час Ро-
щинського) безкоштовно. За ліки, виписані по рецепту, платили.
Напроти фанерної фабрики, по інший бік вулиці 3 Травня, знаходилася меблева фабрика,
чия, не знаю. Але зі слів батька пам'ятаю, що її акціонером був Іцхак Ейдельштейн, який поста-
вляв для неї фанеру. На цій фабриці виготовлялися стільці з дубових гнутих кілець, точених ні-
жок і фанерних сидінь і спинок. Цю фабрику в народі називали «парня»...

Володимир Вольфович виявився зовсім не тим Жириновським, яким звикли бачити його з
телевізійного екрана. Врівноважений, толерантний і дуже простий у спілкуванні. Із задоволен-
ням погодився скуштувати страв поліської кухні, лише попросив щось з національних наїдків,
якими могли ласувати його рідні у ті далекі часи. У заміському ресторані костопільчани пригос-
тили його приготовленими з натуральної сировини стравами справжньої української кухні. Осо-
бливо був задоволений Володимир Вольфович якістю своєї улюбленої страви – налисників з ма-
ком, присмачених запашним лісовим медом.
Дякуючи за гостинність, віце-спікер Держдуми подарував присутнім по екземпляру своєї
книги «Мой отец» з власним автографом. Від костопільчан отримав у дарунок картину з бурш-
тину, яка йому дуже сподобалась, і наголосив, що вона буде знаходитись у його робочому кабі-
неті, як гарна згадка про щирих та добрих людей.
У зв’язку зі стислим графіком візиту у програму не було включено знайомство з роботою
міської ради, але Євгеній Денисюк запросив поважного гостя ознайомитись, як працює міська
влада, і той із задоволенням погодився. Біля карти України, в кабінеті міського голови, він за-
тримався і поринув у спогади про те, як розшукував родину у Конотопі, а знайшов у Костополі.
Після тривалого спілкування Жириновський сфотографувався на фоні колишньої фабрики
свого діда і відбув до Рівного. Кілька разів після візиту Володимир Вольфович телефонував мі-
ському голові з Москви та цікавився справами в місті.
Тривалий час у центрі міста залишалась невирішеною проблема стихійного ринку поблизу
дитячої поліклініки. Доходило вже до того, що прохід до дитячої поліклініки мамам з дітками
було практично перекрито. Але, з другого боку, можна було зрозуміти і тих людей, які продава-
ли молоко, сметану, сир із власних господарств, щоб заробити якусь копійчину.

23