Page 49 - Heroes are not born_IIpart
P. 49

УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КИРИЛО ВЕРЕС
                   ЗІБРАВ УСІ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ: ІСТОРІЯ ОФІЦЕРА


            Боєць прийшов на російсько-українську війну від самого початку.
            За 8 років війни офіцер Кирило Верес зібрав усі державні нагороди.
            Як повідомляє ТСН, Верес вперше в історії став повним кавалером ордена Бог-

        дана  Хмельницького  і  удостоєний  найвищої  державної  нагороди  -  звання  Героя
        України із врученням «Золотої Зірки».
            Крім цього, за 8 років Верес встиг стати батьком сина, здобути третю вищу осві-
        ту, побудувати дім у Гостомелі (який зруйнували російські окупанти) і створити
        бойову групу.
            «Якщо кожен буде робити вагомий внесок, то у нас все вийде. Як це ми не спра-
        вимося, якщо сьогодні знищив 1 ворога, а завтра 6, то на сьогодні норму виконав.
        Треба взяти за правило якусь цифру і щось робити», - переконаний Кирило Верес.
            Верес став першим українцем, який одночасно має нагороду народного героя

        України, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, а віднедавна ще й Герой
        України з врученням «Золотої Зірки».
            «Я ще в ній не ходив і в руках не тримав. Я не отримав свою зірку, бо в нас в
        Донецькій області зачинилися всі відділення пошти», - каже військовий.
            Кирило Верес прийшов на російсько-українську війну від самого початку. Він
        один з тих, хто навесні 2015-го затримував російських військових ГРУ Олексан-
        дрова та Єрофєєва. Їхнє затримання стало прямим доказом безпосередньої участі
        російських військових у війні проти України.
            Після затримання російських диверсантів Кирило збирався у відпустку, але от-
        римав поранення, тож пообіцяв помститися ворогу.
            Він пішов служити в 54 бригаду і там створив К-2 – групу, яка не просто нищить

        ворога, а й знімає це на відео під музику.
            Примітно, що воювати – у Вереса в крові. Його прадід Микола Володимирович
        воював під час Першої світової, а загинув у Другу світову в 1943 році, він похований
        у братській могилі на Київщині. Дід – технік-лейтенант, пройшов Другу світову
        війну. На війну вирушив у 1941 році, був командиром паркового взводу.

























                                                         45
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54