Page 50 - Heroes are not born_IIpart

ВАДИМ

ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ВОРОШИЛОВ

Народився 2 лютого 1994 року в місті
Кременчук, що на Полтавщині.
2011 року закінчив Кременчуцький вій-
ськовий ліцей[5], 2015 (з відзнакою; напрям
підготовки – Військове управління (Пові-

тряні Сили) та 2016 (магістр, з відзнакою,
спеціальність – управління діями підрозді-
лів авіації) Харківський національний уні-
верситет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Після закінчення навчання був направлений на службу до 204-ї бригади тактич-
ної авіації, де служив льотчиком (2016-2018), старшим льотчиком (2018-2020) авіа-
ційної ланки авіаційної ескадрильї та начальником служби безпеки польотів (2020-
2021).
2017 року став найкращим молодим льотчиком повітряного командування «Пів-
день».
2020 року за підсумками льотних змагань став «Найкращим екіпажем винищу-

вальної авіації Повітряних сил України».
2021 року по закінченні терміну контракту звільнився з лав ЗСУ. В інтерв’ю по-
яснив своє звільнення з війська зайвою бюрократією. Працював старшим авіаційним
начальником цивільного аеродрому.
Брав участь у бойових діях на сході України.
24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ у Україну,
відновився на службі.
Відновив навички з льотної підготовки та вирушив на оперативні аеродроми для
виконання завдань за призначенням.

Спочатку виконував завдання над Житомирською областю. Після того на ізюм-
ському та східному напрямках, а згодом – над Херсонщиною.
10 жовтня, під час масованого ракетного обстрілу, збив дві крилаті російські ракети.
12 жовтня знищив п’ять дронів «Shahed 136»: три – на півдні України і два – над
Вінницею. Через пошкодження літака Вадим катапультувався на Вінниччині, попе-
редньо відвівши винищувач МіГ-29 від населеного пункту.
У грудні Вадима було удостоєно звання Героя України.

46