Page 91 - Heroes are not born_IIpart

Переважно становлення та змужніння ротного командира відбувалось на передовій.
В цілому, з літа 2019-го та до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну,
в зоні ООС він провів близько двох років. Безпосередньо участі в бойових діях підпо-
рядкований йому підрозділ не брав. Але саме там, на Донбасі, постійно перебуваючи
поруч з солдатами та сержантами, він мав можливість краще дізнатися, хто і на що
з них здатний. Вивчити їхні морально-ділові якості, допомогти словом і ділом щодо

опанування професійних навичок та, як кажуть, направити у потрібне русло. Ну і сам
навчався чути та відчувати своїх підлеглих.
Кривавий ранок 24 лютого 2022 року танкісти старшого лейтенанта Дозірчого зу-
стріли на півдні Херсонщини. Там же на світанку вони побачили перші прольоти воро-
жих ракет та авіації.
Зв’язок з командним пунктом бригади був. Для стримування наступальних дій ра-
шистів ротному наказали вирушити у бік Нової Каховки. Але після здійснення майже
80-кілометрового маршу танкісти були вимушені повернутися трішки назад та зосере-
дитися в районі Антонівського мосту.

«Цей міст через Дніпро має велике стратегічне значення. Адже він з’єднує Херсон
з лівобережжям, зокрема, з містом Олешки. Так сталося, що виникла серйозна загроза
його захоплення окупантами, що призвело б до оточення основних сил нашої частини.
Ось нам і було доручено прорватися до цього стратегічно важливого об’єкта та утриму-
вати його, забезпечуючи вихід колон бригади», – розповів Дмитро.
Десь по обіді танкісти були на місці. А перший бій дали ворогу ще на шляху просу-
вання, потрапивши в засідку.
«Ми побачили машину з українськими номерами реєстрації. Придивились, а там –
ворог. Я дав наказ на ураження. Окупанти перелякались та побігли в ліс. Але це їх не
врятувало, наші хлопці відпрацювали по загарбниках, як належить», – згадав Дмитро.
Вже на підступах до мосту танкісти знов зіткнулися з рашистами. Зав’язався бій.

Комроти не розгубився, був на висоті! Швидко оцінив обстановку та дав наказ на ура-
ження. У підсумку було знищено міномет, радіолокаційну станцію, протитанкові за-
соби та живу силу противника. Щоправда, на превеликий жаль, під час прориву обо-
рони противника зазнали втрат і українські
танкісти. Ворог встигнув влучити протитан-
ковим снарядом у наш танк. Машина заго-
рілася, трапилась детонація боєкомплекту.
Контужений та поранений механік-водій Ва-
силь Чорнобай якимось дивом встигнув ви-

стрибнути з палаючого танка. А от командир
машини Максим Ліщинський та навідник
Костянтин Горщинський загинули. І смерть
цих відважних воїнів так і залишиться неза-
гоєною раною на серці їхніх рідних, близь-
ких та бойових побратимів, на серці їхнього
командира Дмитра Дозірчого.

87