Page 41 - 10_LiryDram_2016

pracuje doświadczona kadra teoretyków i krytyków literackich, a wśród niej wyróż- niają się dwaj wielcy macedońscy pisarze, Aleksandar Prokopiew i Goce Smilewski. Fakt, że wasze czasopismo „LiryDram” za- mierza skorzystać w swym wyborze tego, co ważne w literaturze z Macedonii, z poleceń Instytutu, wskazuje na znaczenie Instytutu we współczesnym macedońskim świecie li- terackim. Uważam, że to będzie najlepszy sposób na poznanie nazwisk liczących się w literaturze macedońskiej przez polskich czytelników. Oczywiście, nie da się tutaj wspomnieć wszystkich ważnych twórców macedońskiej literatury, ale w pierwszej ko- lejności wymieniłabym prozaików: Aleksan- dra Prokopiewa, Goce Smilewskiego, Wenka Andonowskiego, Lidiję Dimkowską, Petre M. Andreewskiego, Władę Uroszewikia, Łuana Starowę, Dragi Mihajłowskiego, Tomisława Osmanli, Mirka Madżunkowa, Dimitrie Du- racowskiego, Igora Stanojoskiego, Trajcze Kacarowa, Frosinę Parmakowską, a także poetów: Błaże Koneskiego, Aco Szopowa, Mateja Matewskiego, Bogomiła Giuzeła, Ra- dowana Pawłowskiego, Gane Todorowskie- go, Katicę Kiułafkową, Wele Smilewskiego, Rade Siljana, Risto Łazarowa, Nikołę Ma- dżirowa, Władimira Martinowskiego, Liljanę Dirian, Zwonka Taneskiego i Iwana Dżepa- rowskiego.
Na czym polega specyfika literatury mace- dońskiej? Czy można w ogóle mówić o ta- kiej specyfice?
Literatura każdego narodu ma specyficzne cechy, określające jej autentyczność i sa- modzielność wobec innych literatur. Roz- wój literatury stanowi nierozdzielny ele- ment kulturalno-historycznej tożsamości
специфични одлики и обележја, кои ја одредуваат како автентична и самостојна во однос на другите литератури. Така и македонскиот книжевен развој го согледуваме како неотуѓив дел од поимањата за културноисторискиот идентитет на Македонците низ вековниот период на опстојување. Македонската книжевна традиција се развивала континуирано низ долгите векови на својот развој од средновековниот период и раното просветителство меѓу XV и XVIII век, преку преродбенските будења и пројавите на романтизмот во XIX век, па сѐ до периодот меѓу двете светски војни и до современиот творечки развој во текот на XX и почетокот на XXI век. Притоа, треба да се нагласи дека поставена пред широкиот историски контекст, а во однос на својот долг развоен континуитет, македонската книжевна продукција освен што восприемала влијанија од глобалните цивилизациско-творечки процеси со кои била во директен и индиректен допир, таа истовремено градела автентични творечки облици, кои говорат за посебноста на македонската книжевна традиција. Обично почетоците на македонската литература се бараат во континуитетот на кирилометодиевскиот развој согледан во дејноста на светите Климент и Наум Охридски од крајот на IX век, па сѐ до творечката продукција до крајот на XVIII век. Овде го додадавме и спецификумот средновековната литература да се согледува како дел од пошироки културолошки и општествени контексти: византиско-словенски, кирилометодиевско сесловенски, но во голема мера таа гради и свои специфични признаци востановени под автентично влијание на традиција на Охридската книжевна школа. Од друга
styczeń–marzec 2016 LiryDram 41