Page 8 - «Штукатурні роботи»

Історія розвитку будівництва

Мистецтво спорудження будівель, тобто будівництво – це одна з найдавніших професій на землі, яка неподільно пов’язана

з історією розвитку людського суспільства. У процесі діяльності будівельників змінювались архітектурні стилі,
вдосконалювалися методи зведення, конструктивні вирішення та архітектурно естетична виразність будівників,
урізноманітнювалися будівельні матеріали, тобто будівництво і архітектура завжди відповідали рівню технічного прогресу та
ідеалам свого часу. Це засвідчують пам’ятки архітектури і будівництва, про які ми дізнаємося з різних джерел або які
збереглися до цього часу. Далека від нас дивовижна цивілізація, яка посідає особливе місце в історії розвитку архітектури, –
це Давній Єгипет. З неї ми і почнемо свій короткий огляд архітектури минулого та сьогодення.
До кращих творів архітектури Давнього Єгипту по праву належить Піраміда фараонів (усипальниці правителів Єгипту),
скульптура Сфінкса, який охороняє царство мертвих та храми – житло богів. У цих витворах втілювалась ідея величі влади
правителів і, навпаки, нікчемність простої людини. Піраміди і нині вражають монументальністю та грандіозністю,
величезними розмірами. Гробниці складалися з великих гладко притесаних один до одного кам’яних блоків. До цього часу
точно не відомо, яким чином вони встановлювались один на одний.
Величчю, красою, різноманітністю оздоблення, скульптурою і рельєфами за сюжетами давньоєгипетської міфології
вражає напівзруйнований Луксорський храм на березі Нілу. Особливо грандіозні храми зводилися у Фівах. Храми вселяли віру
в могутність богів і фараонів та навіювали страх перед ними простій людині. Шлях до храму йшов між двома рядами
величезних кам’яних сфінксів з головами священних баранів. За ними здіймалася передня стіна з двома міцними баштами.
Вузький вхід між ними вів на прямокутне подвір’я храму, оточене кам’яними колонами. Одні з них були висічені у вигляді
пучка стебел папірусу, інші – стрункої пальми. В кінці подвір’я розміщувалась велика зала, в якій тісно одна до одної стояли
десятки міцних колон. Позаду залу розташовувалося святилище; входити туди дозволялося тільки жрецям і фараону.
Основним будівельним матеріалом для спорудження єгипетських храмів був гладко тесаний природний камінь. Жилі
будинки Єгипту тих часів, на відміну від храмових споруд, не збереглися. їх мурували з невипаленої цегли, а іноді й із
скріпленої пруттям або очеретом глини – матеріалів неміцних, а тому й недовговічних. Лише з настінних малюнків, уламків
стін або зображень на папірусі, які було знайдено під час розкопок, можна уявити вигляд житла тієї епохи. З V ст.. до н.е.
починається розквіт іншої великої цивілізації минулого – античної Греції. Грецька культура відкрила нові джерела естетичної
насолоди, такі як протиставлення несеного і несучого в архітектурній споруді. Опори будівлі (колони, частини стін) набули
напруженості. Потенційна несуча сила їх визначилася тиском кам’яних балок, що лежали на них. Усі тонкощі цього
протиставлення були доведені до досконалості і вилилися у систему ордерів, що зберегли своє архітектурне значення до наших
днів.

7