Page 9 - «Штукатурні роботи»

У цей період у Давній Греції і Давньому Римі почали зароджуватися перші класичні архітектурні форми будівель, які
протягом віків розвивались, але не за рахунок змін в архітектурному ордері (стояково – балковій конструкції), а завдяки змінам
у їхньому декоративному оздобленні. В подальшому вони стали основою для формування стилів в архітектурі.

Давньогрецький ансамбль Афінського акрополя відрізняється білизною мармуру, з якого висічені колони і статуї.
Особливо вражає своєю красою, довершеною архітектурною формою храм Парфенон. Розмірами і пишністю форм, але не
естетичною досконалістю, поступаються Парфеному храм Ерехтейон та храм богині Ніки. Взірцями архітектури та
будівництва рабовласницької Римської імперії є храм Пантеон і амфітеатр Флавія (Колізей) у Римі. Стіни храму складено з
травертину. Колосальні розміри, білосніжні мармурові пів колони, статуї Колізею пригнічували людину своєю грандіозністю
та зверхністю. Амфітеатр Флавія – наочний приклад публічної будівлі Римської держави давніх часів. Римська держава почала
своє існування приблизно в IV ст. До н.е. Усе складне міське середовище для тих часів було продуманим і досконалим. До
колодязів і фонтанів по трубах підводилася вода, нечистоти видалялися за допомогою каналізаційної системи. Для проведення
популярних у народі видовищ створювалися чудові стадіони, театри і цирки. Для більш витончених розваг, передусім
патриціїв, призначалися так звані терми — щось середнє між сучасним клубом і лазнею. Вони являли собою величезні
комплекси, що включали приміщення для фізичних вправ, галереї і зали для занять і філософських дискусій, парильні та
басейни з холодною і теплою водою. Публічний характер давньоримського суспільства аж ніяк не виключав інтересу до
побуту. Щоправда, незаможні мешкали переважно у багатоповерхових будинках, які називались інсула (буквально – острів).
У дво-, трикімнатні тісні квартири, в яких не було навіть вогнища, вели вузькі сходинки і переходи. Інсули були прообразом
багатоповерхової міської забудови європейських міст. В індивідуальних будинках, що називались домус, жили заможні
громадяни. Такі будинки дійшли до нас з багатьма цікавими подробицями завдяки безцінним знахідкам у розчищених від
вулканічного попелу Помпеях.
Архітектура періоду Київської Русі увібрала в себе багатовіковий досвід слов’янського народу та значно розвинула його.
Дерев’яні конструкції досягай у Давній Русі високої досконалості. Для зведення великих громадських і культових споруд як
основні матеріали використовували природний камінь і цеглу (плінфу). Кладка була змішаною: ряди плінфи чергувалися з
рядами каміння. Софійський собор у Києві — гармонійна і велична споруда, один з найдосконаліших зразків давньоруської
архітектурі і будівництва, який мав великий вплив на розвиток будівництва культових споруд східних слов’ян. З кінця V ст.
Після падіння Давнього Риму в Європі настає доба середньовіччя, яка докорінно змінила вигляд міст, вулиць і будівель. Вулиці
тісних середньовічних міст забудувалися вузькими високими будинками, кожен із яких був замкненим у собі простором. У
затисненому між сусідніми будівлями з обкованими залізом маленькими дверима й захищеними віконцями вікнами будинку
влаштовувалися житлові й господарські приміщення. Досягнення ремісничого мистецтва античності були забуті. У цей період
феодальної роз’єднаності розширюється будівництво фортець і замків – архітектура набуває оборонного вигляду. Основними
елементами оборонних споруд стають кам’яні башти і стіни з бійницями та стрілчастими склепіннями. В архітектурі того

8