Page 80 - Кувейтські новели

протягом усього свого існування й формується відповідно до наших стосунків із

ним. Як би я хотів бути піском!..
Мої ноги посунулися так, що частина тіла оголилася… Я бачу сліди рубців,
які ніколи не зітруться часом. Подумки постає питання: що спричинило сліди

тортур на моєму тілі? Чи все те, що стирається з пам’яті, зберігається в часі?..
Можливо, попри всі рубці на тілі, моя пам’ять все ж утратила зв’язок із
джерелами мого болю.

Зламана ніжка крісла. Палиця. Зброя спричинилася до того, що у світі
з’явилися синці, тілесні експерименти. Я почав оголювати різні частини свого
тіла – й водночас з моєї пам’яті почали виринати різні епізоди… Двері моєї
ванної кімнати, повернені до великого вікна, часто залишаються

напіввідчиненими. Іноді, коли я виходжу з ванної кімнати, то відчуваю, як із
вікна дмухає сильний вітер і штовхає двері так, що вони грюкають. Як тільки це
стається, я очікую на вибух…

Мій батько ненавидить гучні звуки:
– Скільки разів я повторював тобі обережно зачиняти двері!..
Виправдання не спрацьовують – чи він боїться зламати двері, чи його турбує

їхній гуркіт?..
Моє тіло готується до фізичного болю та тортур, покоївка ладна мене
захистити, усе вказує на чергове покарання: напружені м’язи батькового

обличчя, незадоволений голос, вибалушені очі. Батько підходить до мене із
палицею в руці. Покоївка стоїть напоготові.
– Але ж ти й бевзь… Чого води в рот набрав?.. Зараз ця палиця навчить тебе

говорити!..
З кожним ударом палиці біль пронизує всеньке тіло…
(Гнів через розбиті двері… поки мої кістки цілі…)

Мама спізнюється.
Морське повітря, психологічна та фізична терапія, години минають без
усвідомлення, відносність часу… я простую до заміського будинку, щоб
поринути в сон, однак не відчуваю себе в безпеці – це втрачена потреба.

* * *
Я прокидаюсь. Сонце ще не зійшло, вранішнє світло заполонило кімнату.

Годинник показує четверту годину ранку.
Час наближається до п’ятої ранку.
Мої очі. Вони не реагували на світло, яке потрапляло на них. Я поглянув на

положення своїх ніг. Я знову бачу слід на нозі… Так, це він. Що ж залишило цей
відбиток?

80