Page 12 - Костопіль Місто над Замчиськом

У Костопільській лікарні працювали три лікарі римо-католицького сповідання: гінеколог
Вітольд Ярошинський, терапевт Сигізмунд Янцелевич та хірург-ортопед Йосип Любіч; вони
також проводили рентген та хірургічні операції.
Їх послугами користувалось переважно польське населення міста. Євреї лікувалися у
терапевта Шоеля Айзенмана, дантистів Рахміля Глясмана та Арона Бібермана, а також польських
фахівців. Українці за медичною допомогою їздили до Малих Селищ, де приймав відомий травник
та костоправ українець Микита Озарчук.
У 1924 році на запрошення власників фабрики фанери обслуговувати одну з перших на
Волині спілку медичної взаємодопомоги (касу хворих) прибули відомі лікарі Ганна та Петро
Рощинські. Вони працювали у Костополі до 1938 року, залишивши про себе найкращі спогади у
місцевих мешканців як фахівці-лікарі та справжні українські патріоти. (23 лютого 1943 року
окружний лікар Петро Рощинський та голова жіночої служби України Ганна Рощинська були
заарештовані та як заручники поміщені до Крем’янецької тюрми. У той же день страчені
фашистами разом з іншими в’язнями).

На вулиці Пілсудського було
побудовано першу цегляну аптеку-
оптику, якою володіла сім’я
Померанців. У ній працювало 10
чоловік, у тому числі 3 провізори
та оптик. Вона обслуговувала не
тільки місто, а й цілу
Костопільську округу.
З початком світової
економічної кризи 30-х років на
промислових підприємствах міста,
у зв’яку з невиплатою заробітної
плати, періодично виникають

Малюнок 9 Вул. Пілсудського страйки робітників.

У грудні 1925 року костопільчани звернулись до Волинського воєводи із поданням: «Місто
Костопіль є центром повіту Костопільського, в якому нараховується приблизно 1000 молодих
осіб, які бажають продовжувати навчання, але ні середньої школи, ні гімназії в місті нема.
Збудувати школу за власний кошт мешканці не мають змоги, а найближча знаходиться лише в
Рівному».
Гімназію було збудовано в 30-х роках минулого сторіччя.

Як супротив польській владі, у Костополі активізують свою роботу члени ОУН, «Просвіти»
та комуністичної партії Західної України. Вони ведуть підпільну роботу, випускають листівки,
беруть участь у страйках.
«Просвіту» в Костополі було засновано у 1927 році. Перші зібрання просвітян відбувалися у
хаті керівника хору Свято-Олександра Невського храму Феодосія Олексієнка, яка знаходилась за
адресою: вул. Пілсудського, 70. Одну з кімнат свого будинку Олексієнко облаштував під хату-
читальню. Першими просвітянками міста були дві його доньки Варка та Зінаїда. Очолив
костопільську «Просвіту» справжній український патріот (згодом посол до польського сейму)
Лаврентій Серветник. У 1926 році фельдшер Лаврентій Якович Серветник організовує у
Костополі кооператив «Поміч», до роботи якого долучає колишніх вояків армії УНР Василя
Бондарчука, Петра Рощинського, чеха Володимира Валу. Основною метою діяльності
кооперативу була закупівля у місцевих селян сільськогосподарської продукції та забезпечення їх
різними товарами за доступними цінами. За короткий час кооператив нараховував до 70
пайовиків, а середньорічний обіг «Помочі» становив 120 тис. злотих. Частина з отриманих
прибутків витрачалася на благодійні внески для церкви та «Просвіти». Крім того, за допомогою
членів кооперативу серед населення розповсюджувались українські газети «Неділя», «Новий час»,
«Вісті», що виходили у Львові.
9