Page 16 - Костопіль Місто над Замчиськом

3. Кічановський І. – вул. Рівненська, б., поміщик.
4. Валявський А., - 5, 2 кухні, - бувший бургомістр, вул. Леніна.
5. Вул. Чиста, євр. гміна, баня - (комунгосп).
6. посел. Бовдинь, Козловський, - млин паровий - (робком).
7. Моквин, Цимерман Хаім, - лісозавод - (обллеспром).
8. вул. Ровенська, - Барді Горін, - фабрика лемешів.
9. 1 Мая,50, Фураж Ш., - розлив піва - (райспоживспілка).
10.1 Мая, 29, - Майдан Л., - розлив піва.
11. Залізнична, - Саде І.Х., - одл. Заліза.
12. Залізнична, Цімерман, - одл. Заліза.
13. Адамувка, - Кандзерский і Гахбарт, - одл. Заліза.
14. вул. Леніна, - Рехман, - аптечний склад.
15. вул. Леніна, - Майдан Р., - аптечний склад.
16. вул. Леніна, - Геллер З., - аптечний склад.
17. вул. Фабрична, - Біберман Я. А., - смолярня.
18. вул. Червона, - Турок І., - смолярня.
5.04.1940 р.

Після того, як в обіг було введено разом з польськими злотими радянські рублі, з полиць
магазинів зникли майже всі товари. Товари першої необхідності почали продавати по списках, у
першу чергу для робітників промислових підприємств та державних установ міста. Мешканці, які
до цих категорій населення не належали, здійснювали купівлю товарів на центральному ринку.
Найбільш курйозний випадок з представниками радянської влади у Костополі трапився 1
травня 1940 року під час демонстрації трудящих. Цей випадок з дружинами керівників міста та
району згадують кілька поколінь костопільчан.
Заселившись до будинку колишнього заступника бургомістра Костополя, дружина
завідуючого відділом пропаганди та агітації райкому партії знайшла серед залишеного гардеробу
попередньої власниці будинку, яка встигла разом із сім’єю втекти ще 17 вересня 1939 року,
велику кількість шикарних, пошитих кращими шевцями терену та Варшави нічних пеньюарів.
Такої кількості високоякісного одягу вона в своєму житті ще в руках не тримала, тому розібратися
зі «скарбом» викликала нових подруг: дружин прокурора міста, начальника міліції, завідуючого
відділом райкому та секретаря міськвиконкому. Колишні передові трактористки та комбайнерші,
а нині дружини керівників, зрозуміло, що також, як і їхні чоловіки, консерваторій не закінчували,
тому прийняли пеньюари за парадний одяг «на вихід». Довго міряли обновки і, розділивши їх по-
чесному, як диктувала тодішня радянська пропаганда, вирішили зробити чоловікам приємний
сюрприз.
1 травня, коли їх чоловіки знаходились на трибуні у центрі міста, а колони трудящих з
портретами вождів у руках крокували поруч, поблизу трибуни з’явилась і вишикувалась п’ятірка
дружин керівників у переважно білого кольору пеньюарах, ще й з першими весняними квітами в
руках.
Просто шоком для мешканців Костополя цю подію було назвати важко. Майже тиждень у
місті працювала комісія з області, скандал зам’яли, але по суворій догані кожен з місцевих
очільників отримав від свого безпосереднього керівництва.
У 1940 році у місті було проведено хвилю вибіркових виселень власників націоналізованих
підприємств. Їх вивозили до Сибіру та Казахстану услід за поляками-осадниками,
землевласниками та лісниками.

Наприкінці березня 1941 року Рівненщину сколихнула надзвичайна подія: одночасно
загинули відповідальні працівники Костопільського райвідділу внутрішніх справ (РВ НКВС)
начальник Костопільської міліції капітан Васько, його заступник лейтенант Нанахов та керівник
політвідділу лейтенант Іванов. У місто для з’ясування причин загибелі у мирний час верхівки
районної міліції прибуло керівництво обласних управлінь НКВС та МДБ, чисельна комісія
силових органів з Києва.

13