Page 21 - Костопіль Місто над Замчиськом

З гравців команд «Запорожець» і «Стрілець» місцевою адміністрацією було нашвидкуруч
сформовано футбольну команду, яка мала протистояти команді фашистських загарбників.
У матчі погодились брати участь знані футболісти, українці Володимир Дмитринський,
Степан Регеза, Іван Степанович, Колковець, Алексійчук, поляк Юзеф Конторський та інші.
Напередодні футбольного поєдинку фашисти пригнали на стадіон кілька десятків євреїв, котрих
на той час вже переселили у гетто. Вони вичистили газон, трибуни та бігові доріжки. Ідеальний
порядок на стадіоні підтримувався увесь період окупації. Згодом на цьому ж стадіоні фашисти
провели перші масові акції по знищенню місцевих жителів.
У неділю, десь за годину до початку футбольного матчу, озброєні автоматами есесівці
оточили стадіон тісним кільцем. Бути присутніми на трибунах мали можливість виключно
фашисти на чолі з гебітскомісаром Костопільської округи Ленертом та його заступником
Гінтером. З протилежного боку трибун на траві було дозволено розміститися невеликій групі
місцевих підлітків, приблизно одного віку – 9-12 років. Решта українського та польського
населення, що ризикнула стати очевидцями події, розташувалася за парканом стадіону. Дивилися
крізь щілини та пошкоджені надламані дошки.
Місцеві футболісти вийшли на поле у світлих футболках та чорних трусах, німці – у
мишачого кольору формі.
Першими в атаку пішли німці під гучний тупіт чобіт на трибунах та схвальні вигуки, та сама
перша атака ледь не завершилася голом, костопільчан врятував воротар. Наші оговталися хвилин
за п’ятнадцять і, скоріше за все, у активному азарті забули, хто є їхнім суперником, взяли ворота
німців у справжню облогу. На трибунах свистіли і лаялися, але це, здається, мало впливало на
костопільських футболістів. Кілька разів м’яч ледь не влучив у ворота фашистів, але німці в
обороні грали чітко і згуртовано.
Коли під час перерви футболісти розташувалися на відпочинок, до них підійшов
схвильований Степан Регеза, обличчя у нього було біле, як крейда. Він добре володів німецькою
мовою і розповів хлопцям, що почув розмову окупантів: «Обер-лейтенант Гінтер віддав наказ: у
разі поразки німців всю костопільську команду розстріляти прямісінько на стадіоні». Не відомо,
що творилося у той час на серці у кожного футболіста, але після перерви вони доволі жваво
вибігли на поле. Другий тайм мало нагадував перший. Костопільчани переважно оборонялися,
їхні атаки вже не були такими гострими, але й гола від фашистів мужні хлопці не пропустили –
0:0 – так закінчилася перша і остання футбольна зустріч - «матч смерті» в окупованому Костополі.
У 1943 році фашистами були розстріляні Іван Степанович та ще двоє учасників того матчу.
Степан Регеза загинув того ж року в лавах УПА, кількох футболістів було вивезено на примусові
роботи до Німеччини.
У період з 1941-1942 р.р. у Костопільській гімназії рідну мову викладав український
політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху Іван-Тадей Мітринга. Випускник
Львівського університету займав ряд провідних постів у Крайовому проводі ОУН на закордонних
українських землях. Автор відомого гасла «Свободу народам! Свободу людині!», засновник
Української Революційної Партії робітників і селян, що згодом, об’єднавшись з іншими, створила
Українську народно-демократичну партію. Редактор і видавець часопису «Земля і Воля». Влітку
1942 року очолив відділ пропаганди «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця. Став найближчим
соратником та сподвижником генерал-хорунжого. Загинув 6 вересня 1943 року в бою поблизу
с.Вілія.

3 наказу районного коменданта
народної міліції міста Костопіль про
примусову здачу окупаційній владі
радіоприймачів, велосипедів,
друкарських машинок, а також
заборону для населення залишати
місце проживання та застосування
окупантами смертної кари за

18

Малюнок 17 Костопільська гімназія