Page 119 - Book_a4_Work_Neat

польового господарства зернова. У маєтку є завод рисистих, арабських і ан-
гло-арабських коней, рогата худоба кращих порід і велике птахівництво.
Є плодовий сад, і дереворозплідники, практикується лісонасадження тощо».

У 1899 році на заводі було четверо жеребців-виробників: один – араб-
ської породи, куплений Аркасом у графа Браницького, решта – свої, що на-

родилися і вирощені в Христофорівці, 16 маток і 10 голів молодняка. Крім
«заводських», в економії було ще 58 голів звичайних робочих коней, якими
виконувалася велика частина сільськогосподарських та інших робіт у маєт-

ку.
Для рекламування «продукції» свого племінного заводу Микола Мико-

лайович продовжував брати участь, правда, вже не в таких широких, як
раніше, масштабах, – у щорічних повітових виставках молодняка, які тра-
диційно влаштовувалися у травні в поселенні Березнегуватому. На виставці

1900 року Аркас представив двох лошат: одного в групі «Робочих порід від
виробника» Джигіта, і другого – від виробника рисистої породи Помпадур.
Обох лошат було відзначено похвальними листами і грошовою премією по

5 руб. Це, правда, були не найвищі відзнаки, а скоріше – висловлена таким
своєрідним чином подяка організаторів виставки власникові заводу.
У 1901 р. на аркасівському кінному заводі було троє виробників: двоє –

верхових порід, придбаних ним на держплемзаводі, і один рисак, 22 і 27
маткок голів молодняку. Загальна кількість коней в економії створювала та-

бун із 82 голів. Купівля жеребців верхової породи саме на казенному заводі
мала свої причини: головним споживачем верхових коней була армія, що
мала у своєму складі численні кавалерійські частини. При цьому коні, яких

брали для армії, повинні були відповідати певним стандартам, яким пев-
ною мірою і відповідали виробники з державних заводів. Причини, про які

можна тільки здогадуватися, примусили Миколу Миколайовича згорнути
діяльність свого кінноплемінного заводу. Якщо говорити в загальному, то
суттєві зміни в сільськогосподарському виробництві у цей період були ха-

рактерні для всього Причорномор’я, у тому числі й Херсонського повіту.
Під впливом складних економічних процесів на перше місце вийшло зер-
нове господарство. Стрімко зростав експорт зерна, що супроводжувалося

зростанням цін на нього та обумовлювало збільшення частки оранки й від-
повідно – скорочення кормової площі у великих і середніх господарствах.
Неминучим наслідком цього стало скорочення обсягів тваринництва, у пер-

шу чергу – зменшування поголів’я великої рогатої худоби та овець. Більш
стійким виявилося конярство, але й воно зазнало значних змін.

117