Page 120 - Book_a4_Work_Neat

У 1903 році в Христофорів-
ській економії залишилося тільки
три матки і чотири лошака, та й

коней тільки 29 голів. У докумен-
тах 1904 року взагалі немає згадок

про аркасівський кінноплемінний
завод.
Старожили села переказували

спогади про коней Миколи Арка-
са, завдяки яким на протязі бага-

тьох років Аркасівська економіка
процвітала.
У 1909 р., в рік смерті Миколи

Миколайовича, аркасівська еко-
номія налічувала 12 дворів, де
проживали, не рахуючи дітей, 23

особи обох статей; на хуторі Гар-
ман було 5 дворів з 18 мешканця-
ми; на хуторі Шинкар – один двір
М. М. Аркас і п’ять жителів. У той же час в са-

мій Христофорівці налічувалося

168 дворів, а кількість жителів досягла 1054 чол., причому в ці цифри не
входять садиби, що належали економії, у яких проживали наймані праців-
ники.

Володарем христофорівської землі та родини Тараса Григоровича Шев-
ченка у свій час був племінник Григорія Потьомкіна, Василь Енгельгарт.

Коли Тарасові минуло 14 років, помер Василь Енгельгардт і село Кири-
лівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта.
Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою
Шевченка, а щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства

було модою мати своїх «покоєвих художників»), віддав його в науку на чо-
тири роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838-го Карл Брюллов

і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Ен-
гельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів

Анатолій САЦЬКИЙ

118