Page 40 - Book_a4_Work_Neat

Ветеран

Нема куди вже поспішати,

Життя сповільнило свій біг.
Що упустив - не наздогнати,

Без жодних докорів собі.

Лиш пам’ять добра і зрадлива

Дарує нам приємну мить.
І ось в уяві, наче диво,

Знайомий образ твій стоїть.

Зітхнеться важко й сумовито,

Наповниться єство теплом,
Давним давно все те прожито,
Але реальністю було.

А жити з часом все складніше.
Йде кожен рік уже за два.

Триматись треба спокійніше,
Щоб не боліла голова.

38