Page 39 - Book_a4_Work_Neat

Малеча швидко виростала.
Плила поважно, як батьки.
Та якось трьох із них не стало,

Пропав і лебідь на віки.

Рука зловмисників піднялась
В жадобі знищити сім’ю.
Коли в селі про це дізнались,

Біду сприйняли як свою...

“Бодай би трясця тому кату!”-
Кричали люди на весь світ.
Невже ж його не вчила мати,

Про те, що так робить не слід?!

Тож не стріляйте в лебедів,

Не гнівіть матінку-природу,
Наказ оцей - від прадідів
Несіть від роду і до роду!

Осінь журавлина

Прокричали журавлі у небі - осінь.

Ми дійшли до певної межі.
Сивина туману на волоссі,

Тільки поруч ми і не чужі.

Може, згас в очах колишній вогник,

Й почуття далеко вже не ті,
Тільки ж пам’ятаєм кожний дотик,
Як були ми дужі й молоді!

Так і йдем удвох життєвим полем,
Бо зігріті вічним почуттям,

Що колись подарувала Доля
Так давно, проте на все життя...

37