Page 5 - Збірник

7

Кодекс життя

Пишаюсь тим, що українка,
Пишаюсь тим, що народилась тут.
І долі вдячна я, як жінка,
А мої рідні в серденьку живуть.

Пишаюсь тим, що в Україні,
У своїм розшатанім краю,
Живе слов'янський дух безцінний, Валерія Демидко
Я з нашими в окопах теж стою.
Хто міг вгадати – війна вернеться,
Народ ламай - да не зламаєш, Холодним лезом прямо в спину нам?
Людей її тут гни – та не зігнеш! Вважали братом – змієм в'ється,
Не взяти в неї те, що має, Агресором стає усім «братам».
Бо те, що прагнеш, долею вернеш.
Ви не стримуйте сліз за «Святих»,
Народ наш натерпівсь немало, Сотню, що тримає Україну.
Немало натерпівсь тяжких тортур, Не стримуйте сліз Ви і за тих,
Нас у часі дуже поламало, Хто ТАМ боронить нашу країну!
Близькі й далекі – воїн цілий тур!
Пишаюсь тим, що українка,
Наш народ навколішки не впав, Пишаюсь тим, що народилась тут.
Пишаюсь цим, з гордістю пишаюсь, Імена «Сотні» чути дзвінко…
Хто ж іще таких стрясань пізнав? Такий життєвий кодекс і статут!
Я все ж із Україною лишаюсь!

Українське поле, українське сонце,
Доля України - у тому полі воля!
Над ставами верби низько похилились.
Небо с полем у нашім прапорі зустрілись.
Степовії трави вітер розвиває,
На бандурі сивий бандурист співає:
«Землю мою рідну, землю мою милу
Хочу щоби смутку хвиля не накрила.
Бо вона єдина, як в дитини мати.
Хіба ж можна неньку на частини рвати?»
Що поет співає, кожен зрозуміє, Олександр Сюркало
Якщо Україну рідну серцем чути вміє.
Якщо знає велич традицій і культури, Якщо в серці - віра!

Якщо пам’ятає вікові тортури. Якщо брат за брата!