Page 8 - Збірник

10

Жовтогарячий – наша пісня,
Українська, рідна, голосна,
У ній душі моїй не тісно,
У ній живе моя весна.

А жовтий – то куточок рідний,
Де народився ти й зростав,
Альона Шарлай Клаптик землі, любові гідний,

Там вперше ти на ноги став.

Бреду собі помалу полем, Зелений – то лани і гори,
Трава в росі – була гроза, Дрімучий ліс, зелений гай,
Над небокраєм неозорим – Барвистих квітів ціле море,
Веселка, чиста, мов сльоза. І все це зветься рідний край.

Вона стрічки свої спускає Блакитний – колір пензля, слова,
На поле, де гудуть джмелі, Дотик мистецького пера,
І все довкола розквітає Мабуть, блакитний – колір мови,
На милій серденьку землі. Її життя, її добра.

Моя земля – то Україна, А синій, мов бурхливе море,
То теж веселка після гріз, Пише історію віків,
Бо кожен колір – то перлина, У ній і радість є, і горе,
То крапля радості і сліз. У ній життя від прадідів.

Червоний – це любов від мами, Лиш фіолетовий – то я,
Її уроки доброти, Я теж частинка України,
Бо лиш вона нас вчить роками Росту і квітну, як земля,
Усе найцінніше берегти.
Як світ моєї Батьківщини.

Живу тобою, плачу серцем, Україно!
Для мене і народу ти – єдина.
Хоч і не найкращі ми часи переживаєм
Та тверді духом й миру ми чекаєм.
Здобудем силу і розправим крила в навчанні,
Висоти подолаєм без вагань захмарні.
А все для того, щоб народу жити,
Працювати, мріяти і мирно хліб ростити.
То ж будьмо разом, покоління молоде,
Україні слава і героям марна не буде!

Олег Фомин