Page 12 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Оповідання третє

Квітник бабусі,

що зналася на чарах

А Хлопці розповіли, що бачили, як він
що ж робила в цей час маленька Ґерда?
Вона, звісно ж, по всіх усюдах розшуку)
вала Кая, але його ніде не було.

прив’язав свої санчата до великих
розкішних саней, що завернули в провулок і ви)
їхали за міську браму. Ніхто не знав, де Кай тепер. Багато сліз пролила за ним Ґерда.
Нарешті всі вирішили, що Кай потонув у річці, яка протікала біля міста.
О, як нестерпно довго тяглися зимові дні!..
Та ось настала весна з теплими сонячними промінцями.
— Кай помер і більше не вернеться! — з відчаєм промовила Ґерда.
— Не віримо! — відповіли сонячні промінці.
— Він помер і більше не вернеться! — повторила вона ластівкам.
— Не віримо! — відповіли вони.
Тоді й сама Ґерда перестала цьому вірити.

— Я взую свої нові червоні черевички, — вирішила вона якось уранці, — ті, яких
Кай ще не бачив, і піду до річки спитати про нього.
Було ще дуже рано. Вона тихенько, щоб не збудити, поцілувала бабусю, взула
червоні черевички й побігла за місто, просто до річки.
— Це правда, що ти забрала мого названого братика? — спитала вона. — Я подарую
тобі свої червоні черевички, якщо ти мені його повернеш.
І дівчинці здалося, що хвилі якось дивно кивають їй. Тоді вона скинула червоні
черевички — найдорожчу свою річ — і кинула їх у річку. Та черевички впали неда)
леко від берега, і хвилі одразу ж винесли їх на берег. Річка не хотіла брати у дівчинки

її найдорожчу річ, бо не могла повернути їй Кая. Ґерда ж подумала, що кинула
черевички не досить далеко. Вона дісталася до човна, що гойдався в прибережних
очеретах, стала на краєчок корми і знову кинула черевички у воду...
Неприв’язаний човен захитався й поволі поплив. Дівчинка хотіла вистрибнути на
берег, та доки перебиралася з корми на ніс, човен був уже далеко і швидко плив за
течією. Ґерда неабияк злякалася, почала плакати й кричати, та ніхто, крім горобців,
її не чув.
Течія зносила човен усе далі й далі. Ґерда була в самих панчішках, а її червоні
черевички пливли за човном, та наздогнати його не могли.
Береги обабіч річки були дуже гарні. Цвіли чудові квіти, стиха шуміли старезні
дерева, на схилах паслися вівці та корови, але ніде не було видно жодної людини.

10