Page 13 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Х удожник Владислав Єрко

«А може, річка несе мене до маленького Кая?» — подумала Ґерда і враз повеселі)
шала, підвелася і довго милувалася прегарними зеленими краєвидами.
Аж ось вона припливла до великого вишневого саду, в якому стояв маленький
будиночок під солом’яною стріхою з чудернацькими червоними й блакитними

віконцями. Перед дверима виструнчилися двоє дерев’яних вояків. Вони віддавали
честь усім, хто пропливав повз будинок.
Ґерда гукнула їм, гадаючи, що вояки живі, але вони, певна річ, нічого не відповіли.
Човен підплив майже до самого берега, і дівчинка гукнула ще голосніше.
З хатини, спираючись на костур, вийшла стара)престара бабуся у великому соло)
м’яному капелюсі, на якому були намальовані дивовижні квіти.

— Ох, бідолашна крихітко! — сказала стара. — Як це ти втрапила на таку велику
й швидку ріку і запливла так далеко?
З цими словами бабуся зайшла у воду, зачепила костуром човен, притягла його

до берега і висадила Ґерду.
— Ну, ходімо, розкажеш мені, хто ти така і як сюди дісталася! — промовила бабуся.
Отож Ґерда про все їй розповідала, а бабуся похитувала головою і тільки повто)
рювала: «Гм, гм!». Врешті Ґерда таки зважилася запитати:
— А ви, бабусю, ви... не бачили Кая?
— Ні, дитино, він ще не проходив тут, але, напевно, йтиме, — відповіла старенька. —
Тому не сумуй, а краще скуштуй моїх вишень і подивися на квіти в саду: вони кращі,
аніж намальовані, і кожна квітка вміє розповідати казки.
Бабуся взяла Ґерду за руку, завела її в будиночок і замкнула двері на ключ. Вікна
в будиночку були високі й різнокольорові, тому сама кімната світилася дивним різно)
барвним світлом. На столі стояв кошик зі стиглими вишнями, і Ґерда могла їсти їх
досхочу. Доки дівчинка ласувала вишнями, бабуся золотим гребінцем розчісувала

їй волосся, що кучерявилось і огортало золотим сяйвом її личко.
— Я віддавна мріяла про таке миле дівчатко, — мовила бабуся. — Ось побачиш,
як гарно ми з тобою заживемо!
І що довше розчісувала вона Ґерду, то дівчинка більше забувала про Кая. Стара вміла
чаклувати. Та вона не була лихою чаклункою, тож чаклувала лише трішки, задля роз)
ваги. Одначе тепер їй дуже хотілося залишити Ґерду в себе.

11