Page 18 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Г анс Християн Андерсен. Снігова Королева

— Ну, а Кай? — спитала Ґерда. — Коли ж він прийшов?
— Чекай, чекай! Теперр ми саме дійшли до нього. Це було на трретій день. Саме
тоді й з’явився невисокий хлопець. Він не прримчав на коні, а пррийшов пішки.
Його очі блищали, як твої. Волосся в нього було довге, але зодягнутий він був абияк.

— Це Кай! — зраділа Ґерда. — Я знайшла його! — І вона заплескала в долоні.
— Коли він увійшов до палацу й побачив на дверрях гваррдію в срріблі, а на сходах
лакеїв у золоті, то нітррішки не збентежився, а сміливо ррушив до покоїв! Зали були
залиті світлом, а вельможі ходили босоніж і ррозносили золоті таррелі — о, як то було
уррочисто!.. А його чоботи дуже ррипіли, та це його не обходило.
— О, це був Кай! — скрикнула Ґерда. — Я знаю, він носив нові рипучі чоботи!
— Так, чоботи ррипіли добрряче! — підтвердив крук. — Та хлопець сміливо піді)
йшов до корролівни, яка сиділа на перрлині завбільшки з гаррбузик, а всі прри)
дворрні дами зі своїми фррейлінами, і фррейліни цих фррейлін, і всі кавалерри
зі своїми камеррдинеррами, і камеррдинерри тих камеррдинеррів стояли довкола.
— Це, мабуть, було дуже смішно, — спробувала встряти до розмови маленька
Ґерда. — А Кай одружився з королівною?

— Коли б я не був крруком, я й сам охоче одрружився б з нею, хоч я й зарручений...
А той хлопець ррозмовляв з корролівною так гаррно, як я, коли щебечу по)крруцьки.
Він поводився дуже пррирродно і сказав, що пррийшов не свататись, а тільки послу)
хати її мудррої бесіди. От корролівна йому й сподобалась, і він їй теж.
— Так, це справді був Кай! — сказала Ґерда. — Адже він такий розумний!.. Він знає
усі чотири дії математики і навіть дроби! Ой, веди ж мене швидше до палацу!
— Це легко сказати! — відповів крук. — Та як це зрробити? Стрривай, я попррошу
свою нарречену. Вона щось прридумає. До рречі, я сумніваюся, що тебе так прросто

пустять до палацу!
— Мене пустять! — сказала Ґерда. — Тільки)но Кай почує, що я тут, він одразу ж
прибіжить.
— Почекай мене тут, — сказав крук, кивнув головою і полетів.
Він повернувся пізно ввечері.
— Крра! Крра! Крра! — закаркав він. — Моя нарречена посилає тобі тисячу прривітів
і цю маленьку паляничку — вона взяла її на кухні. А ти ж, мабуть, зголодніла. До палацу
ти не втррапиш — ти ж боса. Тебе не прропустять. Але не плач. Щось прридумаємо.
Моя нарречена знає, як прройти до спальні з чоррного ходу і як дістати ключа...
Коли всі вогні в палаці погасли, крук повів дівчинку довгими алеями, через сад,
і вони опинилися перед маленькими прочиненими дверцятами. О, як билося Ґер)
дине серце від страху й нетерпіння!.. Вона розуміла, що чинить щось недозволене,

але ж їй так хотілося дізнатися, що Кай справді живий. Ох, як він зрадіє!..
Вони переступили поріг і побачили там приручену ворону, що озиралася на всі
боки. Ґерда присіла і чемно їй уклонилася, як колись навчила її бабуся.
— Мій наречений розповів мені про вас стільки гарного, маленька панночко! —
промовила ворона. — «Повість вашого життя», як тут кажуть, дуже зворушлива.
Чи не були б ви ласкаві взяти лампу, а я піду попереду? Не бійтеся, тут нікого нема.

16