Page 19 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Х удожник Владислав Єрко

— А мені здається, що хтось за нами йде! — прошепотіла Ґерда, і тієї ж миті повз неї
стиха прошуміли якісь тіні — коні з розмаяними гривами, мисливці, дами й кава)
лери, що мчали верхи.
— Це сни! — промовила ворона. — Вони з’явилися, щоб перенести думки королевича

й королівни на полювання. Тим краще для нас — сплячих розглядати зручніше.
Зали в палаці були такі розкішні, що можна було осліпнути. Нарешті вони опи)
нилися в опочивальні. З середини стелі спускалася товста золота стеблина, на якій
висіли два ліжечка, що мали форму лілеї. Одне було біле, і в ньому спала королівна,
друге — червоне, і в ньому Ґерда сподівалася побачити Кая. Вона злегка відгорнула
одну з червоних пелюсток і побачила темно)русяву потилицю...

Це був Кай!.. Вона голосно вигукнула його ім’я й піднесла лампу до самого його

обличчя. Почувся шум — то відлетіли сни...
Хлопець прокинувся і повернув голову... О!.. Це був не маленький Кай!.. Королевич
був схожий на нього лише з потилиці, хоч також був юний і гарний. З пелюсток
білої лілеї визирнула королівна. «Що сталося?» — спитала вона здивовано.
Маленька Ґерда заплакала й оповіла всю свою історію, а також усе, що зробили
для неї крук із вороною.
— Ох, маленька бідолашко! — співчутливо мовили королевич з королівною.
Вони похвалили крука й ворону і сказали, що не гніваються на них, але щоб ворони
більше так не чинили, і навіть захотіли їх нагородити.
— Хочете бути вільними птахами чи волієте отримати посади придворних ворон
з повним забезпеченням кухонними рештками? — запитала принцеса.
Крук з вороною вклонилися і попросили посади при дворі — вони подумали про

надійний шматок хліба на старості.
Тоді королевич підвівся зі свого ліжка й запропонував його Ґерді. Це все, що він тим
часом міг для неї зробити. Ґерда лягла в дивовижну постіль, склала ручки й подумала:
«Боже, які добрі люди і птахи!..». Тоді заплющила очі й солодко заснула. Сни знову
прилинули в опочивальню. Однак тепер вони скидалися на білих янголів і везли
на санчатах Кая, який усміхався і кивав Ґерді головою. Та, на жаль, то був лише сон...

17