Page 24 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Г анс Християн Андерсен. Снігова Королева

— Я хочу сісти в карету! — закричала маленька розбійниця й одразу здійснила
своє бажання, помчавши разом з Ґердою в гущавину — по пеньках та купинах.
Маленька розбійниця була така ж на зріст, як і Ґерда, але дужча, ширша в плечах
і смаглява. Очі в неї були чорні і якісь сумні. Вона обняла Ґерду й сказала:

— Вони не проштрикнуть тебе, аж доки я на тебе не розсерджуся. Ти, напевно,
королівна?
— Ні, — відказала Ґерда й розповіла про все, що їй довелося пережити, і як вона
любить Кая.
Маленька розбійниця повагом глянула на Ґерду і злегка кивнула головою:
— Вони не проштрикнуть тебе, навіть коли я розсерджуся на тебе. — І вона втерла
Ґерді сльози, а тоді сховала обидві руки в її прегарну, м’якеньку й теплу муфточку.

Карета в’їхала на подвір’я розбійницького замку й зупинилася. Назустріч вибігли
бульдоги — такі величезні, що кожен з них міг проковтнути людину. Бульдоги
високо підстрибували, але не гавкали. Це їм заборонялося.
Посеред просторої зали з облущеними й закуреними стінами та кам’яною підлогою
палав вогонь. Над вогнем у величезному казані кипіла юшка, а на рожнах смажи)
лися зайці та кролики.
— Цю ніч ти спатимеш зі мною! — сказала маленька розбійниця.
Дівчаток нагодували, напоїли, і вони пішли у свій куток, де лежала солома, вкрита
килимами. Над ними, на жердинах, сиділа добра сотня голубів.
— Вони всі мої, — сказала маленька розбійниця, схопила одного з голубів і так

ним трусонула, що голуб аж забив крильми. — Поцілуй його! — крикнула вона,
тицьнувши голуба просто Ґерді в обличчя.
— А ось мій любий дідуганчик — бе)е)е! — загорлала вона й потягла за роги при)
в’язаного до стіни північного оленя в блискучій мідній вуздечці.
Вона витягла з розколини в стіні довгого ножа і провела ним по оленячій шиї.
Бідолашний олень почав брикатися, а дівчинка зареготала й потягла Ґерду до постелі.

22