Page 28 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Г анс Християн Андерсен. Снігова Королева

За якийсь час вона відвела оленя набік і, кладучи йому на голову лід, прошепотіла:
— Кай тепер і справді в Снігової Королеви, проте він вельми задоволений, навіть
щасливий, і гадає, ніби це найкраще місце в світі. А все через те, що в нього в серці
і в оці осіли скалки тролевого дзеркала. Їх треба вийняти, інакше він ніколи не

стане самим собою і Снігова Королева заволодіє ним назавжди.
— Невже ти не допоможеш Ґерді, щоб вона стала сильнішою? — запитав олень.
— Сильнішою, ніж вона є, зробити її я не можу. Хіба не бачиш, яка в неї сила? Адже
вона босоніж обійшла півсвіту! Їй підкоряються і люди, й тварини! Не нам позичати
їй сили. Сила — в її дивовижно чистому дитячому серці. І якщо вже вона не зможе
дістатися до замку Снігової Королеви і вийняти з Кая зачаровані скалки, то більше
ніхто в світі цього не зробить... За дві милі звідси починається сад Снігової Королеви.
Віднеси її до великого куща з червоними ягодами і миттю назад — не барися й хвилини.
Кажучи це, фінка посадила Ґерду на спину оленя, і він помчав.
— Ой, я забула теплі чобітки! Ой, я забула рукавиці! — закричала Ґерда, але олень
не смів зупинитися, аж доки добіг до куща з червоними ягодами. Там він зсадив
Ґерду, поцілував її просто в губи, і по його щоках побігли великі блискучі сльози.

Бідолашна Ґерда залишилася сама — на лютому морозі, без чобітків і рукавиць.
Дівчинка побігла щодуху вперед. Назустріч ринув крижаний струмінь сніжинок, які
мчали просто на неї! Що ближче вони долітали, то більшали й більшали! Це були пере)
дові лави війська Снігової Королеви. Одні з них нагадували колючих їжаків, інші —
ведмежат із настовбурченою шерстю, та всі вони були блискучо)білі живі снігові клубки.

Ґерда почала шепотіти «Отче наш». Було так холодно, що кожен її віддих пере)
творювався на густий туман. Туман усе густішав, і ось із нього почали вирізнятися
маленькі світлі янголики. Доторкаючись до землі, вони перетворювалися на великих

грізних ангелів. На голові в них були шоломи, а в руках — списи та щити.
Коли Ґерда скінчила молитву, довкола неї стояло ціле військо!!!
Ангели розпорошили снігових страховиськ на тисячі маленьких сніжинок! Шлях
до палацу Снігової Королеви був вільний...
А тепер саме час подивитися, що ж робив Кай? А він і не думав про Ґерду, і навіть
не мав гадки, що вона стоїть за стіною замку...

26