Page 26 - Снігова Королева. Інтерактивна книга

Г анс Християн Андерсен. Снігова Королева

— Пхе! Терпіти не можу, коли скиглять! — сказала маленька розбійниця. — Тепер
ти маєш радіти. Ось візьми ще дві хлібини й шинку, щоб не ґиґнути з голоду.
Усі гостинці маленька розбійниця прив’язала до спини оленя, потім відчинила
двері, заманила собак у дім і перерізала ножем мотузку, якою був припнутий олень.

— Гайда! — крикнула вона. — І дивись мені, бережи це дівча!
Ґерда простягла маленькій розбійниці обидві руки у величезних рукавицях і по)
прощалася з нею. Північний олень зірвався, як вихор. Вони щодуху мчали через
ліси, болота, скелясті гори й чагарі. Вовки завивали, круки каркали...
— Фум! Фум! — почулося раптом з неба, і хтось мовби зачхав вогнем.
— Ось моє рідне північне сяйво! — вигукнув олень. — Дивися, як світить! —
і він помчав далі, не зупиняючись ні вдень, ні вночі.
Вони встигли з’їсти і хліб, і шинку, і врешті досягли Лапландії.

Оповідання шосте

Лапландка й фінка

О лень зупинився коло вбогої халупи,

стріха якої опустилася до самої землі.
Там мешкала стара лапландка. Північ)
ний олень розповів їй усю історію Ґерди,

бо дівчинка так задубіла, що не могла говорити.
— Ох, ви ж бідолахи! — скрушно мовила стара. — Вам ще далеченько добиратися до
Снігової Королеви. Я напишу кілька слів на в’яленій рибині)трісці — паперу в мене нема,
а ви віднесете її фінці, яка живе в тих місцях і краще за мене знає, що треба робити...
Коли Ґерда зігрілася й попоїла, лапландка нашкрябала кілька слів на сушеній трісці,
прив’язала дівчинку до спини оленя і вони знову помчалися вперед.
Так добіг олень з Ґердою аж до Фінляндії і постукав фінці в димар — дверей тут
зовсім не було. В оселі стояла страшенна спека! Низенька господиня швиденько
розстебнула Ґердину сукню, скинула їй рукавиці й чобітки і взялася читати те,
що було написано на в’яленій трісці. Вона тричі прочитала все від початку до кінця,
а тоді вкинула рибину в казанець із супом — у неї ніколи нічого не пропадало.

Олень почав оповідати фінці їхні історії, спершу — свою, а тоді — Ґердину.
— Ти дуже мудра жінка! — сказав він. — Я знаю, що однією ниткою ти можеш зв’язати
усі чотири вітри. Чи не приготуєш ти для цієї крихітки такий напій, який дасть їй силу
дванадцяти богатирів? Тоді вона змогла б здолати Снігову Королеву!
— Силу дванадцяти богатирів? — перепитала фінка. — Не це їй допоможе. — З цими
словами вона взяла з полиці великий сувій паперу з дивними писаннями й почала
щось пильно звідти вичитувати.

24