Page 74 - Book_a4_Work_Neat

Міра життя

Я мав колись щастя родитись у раю,

Де липи пахучі, чарівні гаї,
Моя Роставиця з-під верб виринає

І барви дарує річкові свої...

Красою тією я міряю кроки,

А, може, і більше - це міра життя,
Яку я проніс і несу через роки

В ім’я доброти й торжества майбуття

Я вплів свої роки у ряд тополиний,

У колос пшеничний і долю людську,
В споруди на місці пустель і полинів,
Та пісню над степом душевну й дзвінку.

Кожен пише про своє.
Не знаю я ні ямба, ні хорея,

Не прагну слави, зиску, нагород,
Знімаю камінь із душі своєї,

Пишу і думаю про себе і народ.

Тепер він залишився на Христофорів-

ській землі навічно. Нехай земля в другій
домівці буде йому пухом! Нехай любов
до свого краю у віршах, залишиться на-

вічно для людей!

72