Page 71 - Book_a4_Work_Neat
P. 71
Мій рідний край
Твоя краса, мій рідний краю,
Осяжна тільки в далині,
Де я за сотні верст блукаю
Отут, в південній стороні.
Нема ніде такого гаю,
Берізок ніжних чи сосни,
Що ароматом напувають
Усе з весни і до весни.
Або любуєшся дубами,
Що, мов кремезні парубки,
Із кучерявими чубами
Ведуть розмову залюбки.
Коли я Німан, Буг згадаю,
Чи то Дніпровую водицю,
То кращої я все ж не знаю,
Ніж наша рідна Роставиця.
Де розпустили верби рясні
Свої зелені пасма-віти,
В живому дзеркалі прекраснім
Милуються, неначе діти.
69
