Page 69 - Book_a4_Work_Neat

Коріння

Я той, хто ріс на Раставиці,

Де віти верб аж до води,
А поруч церква височиться,

Ліси й квітучії сади.

Та де б не був, злетівши в вирій,

Куди б життя не занесло,
Свій край люблю завжди і щиро

Закоханий в своє село.
До рідних місць хоча й далеко,
Та думалось мені не раз,

Що я живу в краю лелечім,
Немов виконую наказ:

Не забувати, хто ти й де,
Вершити чесно гарні справи,
Добро творити для людей

І бути корисним державі.

І коли щось мені вдається,
В думках звітую землякам.
Хтось, може, з цього посміхнеться,

Мов, схоже це на дивака.

67