Page 8 - Book_a4_Work_Neat
P. 8

Після закінчення інституту три роки пропрацював у колгоспі «Ко-
             муніст» Баштанського району головним інженером, а потім секретарем
             партійної організації.

                 Із 1972 року почав працювати головою колгоспу «Вогні комунізму»
             у селі Христофорівці, який раніше понад 14 років очолював Валентин

             Іванович Олексієнко.
                 Дружина  Віктора  Євменовича,  випускниця  Дніпропетровського
             сільськогосподарського інституту, Алла Кирилівна, теж почала працю-

             вати  в  колгоспі  бухгалтером.  У  Христофорівці  народилися  їхні  діти:
             Наталія, Валентина, Микола.

                 26 років головування пройшли як один день. Віктор Євменович завж-
             ди пишався людьми, які зустрілись на його життєвому шляху та були
             його помічниками і опорою: Т. І. Наливана, М. О. Бакланов, Л. А.  Го-

             луб, М. І. Хруставка, В. Д. Хруставка, М. Л. Клим, Г. М. Вершеденко,
             П.  І. Холявко, В. Д. Сич, В. В. Голуб, В. Я. Поліщук, О. П. Федорчук,
             М.  В. Тимошенко, Н. В. Павленко, Н. В. Сметанкіна.

                 Так, саме ці люди на чолі з Віктором Євменовичем підняли рівень
             життя на селі та мріяли, що воно стане ще кращим.
                 У Христофорівку приїздили за досвідом, господарство і його люди

             жили своїм сільським життям, маючи змогу працювати, народжувати і
             навчати своїх дітей.

                 Віктор Євменович, мабуть, одним із перших керівників господарств
             відчув, що настають сумні для колгоспників часи.
                 З  виходом  на  пенсію  він  добровільно  склав  повноваження  голови

             колгоспу, який іменувався КСП «Вогні комунізму». У офіційній заяві
             зазначив, що залишає посаду «на знак протесту проти політики Прези-

             дента Кучми…»
                 Його  рішення було повною несподіванкою, але не для нього. Він ба-
             чив, як село, землю, колгоспи, людські долі нівечать нові українці, нові

             капіталісти, державні злодії і мафія. Для чесної людини витримати таке
             неможливо, а ще більше – неможливо бути винуватцем за всіх перед
             обшуканими і обдуреними мешканцями села.

                 Була і ще одна мета – пожити хоч трішки для себе, відчути волю, від-
             датися сім’ї і творчості. Навіть коли довелося поступитися достатком і
             привілеями.

                 Він  був  щиро  вдячний  людям  за  їхню  шану  і  добре  ставлення  до
             нього.



               6
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13