Page 113 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

свого столу, а потім сів на стілець обличчям до мене. Муха все ще глипала на

мене, протираючи лапки над головою директора, але відразу ж полетіла до
цигаркового диму, щойно шеф звернувся до мене:
– Вони вимагають від нас детального звіту щодо всіх відсутніх працівників,

аби завершити процедуру розслідування кримінальної справи.
Таким чином, я отримав від нього наказ, рознесений мухою з рештою диму від
його цигарки.

– І щоб ці звіти завтра вранці лежали на моєму столі!
На ранок біля вхідних дверей в установу я тримав у руці свій підготовлений
звіт. Ситуація в передньому дворі будівлі нашої установи була геть зовсім не
спокійною. У повітрі відчувався сморід. Поліцейські розбіглися врізнобіч, їхні

обличчя були покриті білими масками. Вони несли мішки різного розміру, з яких
стікала кров на землю. Поліцейські скидали ці мішки в дерев’яні труни, що
лежали в напівпорожніх вантажівках. Над мішками ширяли мухи, ніби зграя

сарани. Я зупинив одного з поліцейських і запитав, що саме лежить у мішках.
Він поспіхом відповів мені з-під своєї маски:
– Звалені докупи частини людських тіл були знайдені в кухонному

холодильнику установи! Будь ласка, негайно йдіть звідсіля… А зараз ми маємо
купу справ.
Я не послухав його і підійшов ближче до воріт. Ворота були замкнені

величезними ланцюгами та замком. На них також висів папірець з печаткою, на
якому було написано:
«Установа зачинена для працівників через випадки канібалізму».

Цієї миті мені пригадалися їхні довгі язики та гострі ікла. Епізоди відлуння
їхнього проклятого шепотіння на кухні звучали в моїх вухах. Папірець зі звітом
випав у мене з рук. Чорнило на ньому змішалося з краплинами крові, пролитої

на землі.

113