Page 112 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Відсутній звіт

Моя ненависть до мух зросла відтоді, як на кухні нашої установи поширився

сморід від мух. Незважаючи на це, працівники установи збиралися вранці там,
аби поснідати всім колективом. Вони перешіптувалися між собою, обережно
споглядали одне на одного, дожовуючи останні шматки їжі. Вони доїдали,

висмоктуючи кістки із залишками м’яса своїми довгими язиками, які виринали
між зубів. А тим часом кількість мух на кухні стрімко збільшувалася. Це
надокучливе дзижчання лунало коридорами, між кабінетами та конференц-

залами установи. І в міру зростання цього дзижчання, збільшувалася й кількість
відсутніх на роботі працівників. Вони зникали безслідно. Телефони установи
розривалися від нескінченних дзвінків родичів зниклих працівників із
питаннями, куди ті поділися. Телефони закладу не припиняли дзвонити,

змішуючись із дзижчанням мух, що ширилося установою. Сім’ї відсутніх
працівників одностайно погоджувалися в тому, що востаннє бачили своїх

родичів уранці перед роботою. Новина про загадкове зникнення співробітників
установи стрімко розповсюджувалася і невдовзі дійшла й до преси. Минули
тижні. Жоден із працівників так і не повернувся додому.
Начальник викликав мене до себе в кабінет, коли вже йому забракло терпіння.

Він попросив мене пояснити ситуацію, а я неначе води в рот набрав. Шеф гепнув
кулаком по столу, повторюючи своє запитання з піною в роті:
– Що це за прокляття, яке спіткало мою установу?!

Розгублений, я не знайшов нічого, окрім як звинуватити тих, хто щодня снідає
на кухні, перешіптуючись. На них і злітаються мухи, а разом із ними установою
поширюється це надокучливе дзижчання та мікроби. Моє пояснення директора

не переконало, й він, як завжди, почав глузувати:
– Ти все ще борешся зі своїми комахами!
Я хотів був пояснити свою думку, але він перебив мене пошепки, ніби

бажаючи поділитися зі мною страхітливою таємницею:
– Учора до мене завітали працівники відділу карного розшуку… Сім’ї
працівників звинувачують нас у змові проти наших співробітників для того, щоб
позбутися їх!

Я відповів йому, відганяючи рукою надокучливу муху:
– Для такого звинувачення немає логічних підстав!
Муха подзижчала до директора. Пролетівши навколо його голови, сіла на

нього. Він її не відганяв. Натомість шеф мовчки витягнув цигарку з коробки, яка
лежала перед ним на столі. Він устав та запалив цигарку, обернувся навколо

112