Page 108 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

й тому боїться, що може змінити щось, що згодом стане на заваді Сауду прийти

в земне життя. На цей раз в іншому тілі буде втілюватися вже це немовля. Чи
мусить він перешкодити вічному циклу історії, чи все так і має бути?..
Старий заглибився в міркування над своїм прожитим життям і над тим, що

повинен буде пережити цей маленький хлопчик. Газа хотів пригадати
найважливіші епізоди свого життя, щоб винести для себе їхню цінність; щось
таке, що варте того постійного страху, але розгубився, коли згадав лише

нескінченну кількість безцільно проведених вечорів на диванії з вимкненим
світлом тоді, коли слабкі промені сонця проходять крізь величезне вікно… Газа
сидить на дивані, п’є чай або каву, палить і ні про що не думає, ніби чекає на
щось…

Може, якби маленький хлопчик запитав його зараз: «Яким буде моє життя?»,
Газа відповів би йому: «Життя – це безліч безцільно проведених вечорів, коли ти
чекаєш на щось, а те, на що ти чекаєш, ніколи не трапиться». «Як прикро! – скаже

дитина. – Те, що відбувалося у твоєму житті – це те, що очікує на мене в
майбутньому?». Газа відповість йому на це, що людина нічого не отримає в
підсумку; хіба лише триматиме в пам’яті до кінця днів своїх кілька життєвих

епізодів, як, наприклад, спогади про те, як вона сиділа усамітнено в одному місці,
але це всього лише її спогади, фантазії, у яких вона ніколи не буде впевнена… це
марево, невловимі миті життя, які вона навіть не зможе розрізнити… «А коли ти

помреш?» – запитує дитина. Газа розповість дитині все те, чого його навчили в
середній школі, але ці розповіді звучатимуть не надто обнадійливо, він погано їх
пам’ятає. «Що ж урешті-решт станеться?» – наполягає на своєму дитина.

Газа відповідає їй, що він сам до кінця не розуміє, що трапиться з людиною
після її смерті. Є два янголи, кілька запитань без відповіді, змій для невірного,
широка могила для мусульманина, вогонь пекла для невірного та очікування

Воскресіння, жахливий звук образів, поява істот зі світла та з вогню, Судний
День для всього людства, починаючи із самих витоків людської історії, вічне
життя та подібні речі. Дитина мовчатиме і спробує уявити собі ці образи, зазнає
невдачі, а потім змириться із загадковою думкою про жахливу здатність людини

вірити.
Газа поглянув у вікно й побачив, що сонце мало ось-ось зайти за обрій.
Зазвичай у цей час він сидить у диванії та п’є чай або каву. Але він зараз тут, бо

після того, як усе життя відчував себе меншовартісним через ореол героїзму
свого батька, його присутність стала відчуватися надто інтенсивно. Він згадав
батьків образ, і йому спало на думку, що більш героїчним за смерть є лише

примноження життя. Так, саме примноження життя. Ця думка викликала в нього
посмішку, він відчув лоскотання в грудях, що було схоже на тріумф. Газа
засміявся, і його регіт піднявся над тишею та спокоєм, які панували навколо

108