Page 105 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Чоловікові було невтямки, чому волосся на його верхніх кінцівках стало

дибки, а кров у серце захолола, й чому він відчув сухість на слизових оболонках
очей – він не мружив очі протягом кількох довгих секунд. Усе, що він хотів у той
момент, – це лягти у ліжко й поринути у глибокий сон. Газа вибіг із кімнати, –

настільки швидко, наскільки йому це дозволяло його старече та слабке тіло – під
здивовані погляди сім’ї дружини Сауда. На це Муніфа зазначила: «Те саме він
утнув і тоді, коли народився наш син Сауд. Він як вогню боїться пологового

відділення чи немовлят, а може, того й того».
Вибігши з кімнати, старий опинився серед чоловіків, які сиділи в залі
очікування й дивилися на нього. Газа ладен був заприсягнути, що це були ті ж
чоловіки, які чекали на нього, коли народився його син Сауд понад двадцять

років тому. І відтоді не змінилося майже нічого, хіба лише він постарів, на
відміну від чоловіків, – на їхніх обличчях не з’явилося жодної зморшки. Але
цього разу він збагнув їхні наміри. Вони організували своє братство не лише для

того, щоб привести чоловіків у сьогодення, а й задля того, щоб забезпечити їхнє
повернення в майбутньому вже в іншій подобі. І все це для того, щоб гарантувати
вічність буття. Цей проклятий цикл історії!

Газі наснилося, що ніби він учора помер. Наступного дня він розповів про свій
сон дружині, на що вона сказала: «Нам усім сняться жахи в цей час, ми шукаємо
притулку від диявола, постійно б’ємо поклони». Минали дні, і йому почало

набридати його старече та обвисле тіло. Щоночі він чув плач дитини, який
долинав із поверху, де мешкало молоде подружжя. Одного разу він збудив
Муніфу і змусив її постукати у двері їхньої кімнати, щоб сказати, що він хоче

спати. Але Газа так і не міг заснути. І плач не припинявся… Цей дитячий крик
був ознакою зародження нового життя, яке було поруч з ним, але яке він не міг
стримати й вести з ним боротьбу…

Він зажадав перевтілитися в тіло дитини – у це рожеве тільце з його
безмежними майбутніми можливостями, які зосереджені в його маленьких
кулачках. У разі якщо він помре, чи його свідомість оселиться в тілі цієї дитини?
Це звучить як суто комп’ютерна програма, але він не знався достатньою мірою

на таких речах. Вони стоять вище за його розуміння. І тому Газа знову й знову
повертався до цієї ідеї, намагаючись осмислити комп’ютерні алгоритми, щоб
нарешті заспокоїтись, оскільки ніхто не може витримати цей тягар нерозуміння;

бо неправильне тлумачення все ж безпечніше за незнання.
Він сформулював запитання інакше: яким чином його свідомість може
переселитися в тіло дитини? Але навіть якщо йому вдасться знайти відповідь на

це запитання, усе ж минув уже майже місяць з дня народження дитини… ця
думка видається хибною. Навіть якщо людина в цьому віці нічого не пам’ятає,
принаймні вона вже живе, щось може відчувати… і якщо пізніше дорослі

105