Page 100 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 100
його батько мав сина?.. Мати Гази дала йому дитину, сповиту в пелюшки.
Немовля бачило сьомий сон, а обличчя в нього було м’яке та ніжне,
червонуватого відтінку, на яке спадали з голови мокрі пасма волоссячка. Він
дивився на це маленьке обличчя й намагався вловити на ньому схожість
зовнішніх рис, про які зазначила мати. Його батько помер двадцять три роки
тому, й Газа не може детально пригадати батькову зовнішність, за винятком
розмитих знімків у сімейному альбомі та тієї старої світлини, яку він зняв зі стіни
вітальні. Тож він повірив своїй матері, а надто, коли його теща, мати Муніфи,
підтвердила її слова.
Коли Газа вийшов з палати до коридору лікарні, то помітив групу чоловіків,
які сиділи в очікуванні, вирячившись на нього. Вони, здається, нещодавно стали
батьками новонароджених дітей. Хоча чоловіки й сиділи поруч один з одним, але
спостерігачеві навіть не спало на думку, що ці чоловіки знайомі між собою. Газа
злякався їхнього змовницького погляду, а також думки, що він може бути
причетним разом з ними до якогось злочину, адже Газа тепер є ніби членом
братства людей, які народжують своїх батьків… Таким чином, чоловіки
обертають колесо історії, і їхнім обов’язком є зберігати цю таємницю між собою.
Газа пішов геть, перш ніж хтось із тих чоловіків заговорив до нього. Він хотів
сховатися від усіх і побути наодинці. Через чверть години чоловік спустився
сходами – весь у роздумах. Його батько повернувся в це земне життя в подобі
онука, адже це такий злісний звичай батьків – повертатися на землю і
спостерігати за тим, що потайки роблять їхні діти.
Сауд помер під час воєнного вторгнення в Ірак, коли Газі було лише сім років,
тому Газа майже не пам’ятав його. Для Гази сама думка мати батька була дуже
дивною. Ніби як потаємна форма авторитету. Чи був би батько задоволений його
поведінкою, якби побачив Газу в цій ситуації? Сауд загинув на війні: він був
героєм, і цей ореол героїзму переслідував Газу протягом усього його життя, поки
він не втратив власне ім’я; адже згодом його нарекли Абу Саудом. Натомість
його брат Мансур не став Абу Саудом, а залишився зі своїм ім’ям, хоча Мансур
так само був Саудовим сином; однак лише Газа мав носити це «тавро» на спині,
оскільки саме він був найстаршим сином поміж братів. Усе його існування
зводилося лише до нагадування про іншу людину, яка трагічно покинула цей
світ. Бути сином героя означає, що твої критерії успіху мають разючу відмінність
порівняно з іншими. Люди завжди очікують від тебе чогось більш героїчного.
Газа подумав: «Але що ж може бути героїчнішим за саму смерть?..».
Він залишив головний корпус лікарні «Аль-Хаді». Через кілька хвилин мала
розпочатися вечірня молитва. Газа вдихнув у повітрі запах бензину й подивився
на потік автомобілів, що виднівся перед ним уздовж шосе короля Фейсала бен
Абдульазіза. Ліворуч від нього жовті вогники фар та ксенонові світляні потоки
100
