Page 98 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 98

життям, в інший час – її час! Вона спробувала дещо змінити свою долю, тікаючи

               у світ дитинства й намагаючись таким чином виправити свої помилки.
                  Омару Халфану було 80 років, коли його помістили в лікарню в Аль-Адані. У
               нього було батькове обличчя – запалі очі, ніс гачком, грізна біла борода, трохи

               відкритий рот. Він марив, лежачи в ліжку, в оточенні своїх сімох дітей, дружини
               Сувейри  та  багатьох  інших  родичів.  Слова,  що  тоді  постійно  повторював
               Халфан:  «Неодмінно  візьми  шлюб  із  Шагою,  неодмінно  візьми  шлюб  із

               Шагою!».
                  Можливо, він тоді не усвідомлював, що серед тих, хто стоїть коло його ліжка,
               перебуває вона – Шага… Її попросила прийти сюди дружина двоюрідного брата,
               Фалаха, який помер кілька років тому. Фалахова дружина сказала їй: «Прийди

               сюди, аби побачити його». І ось вона стоїть тут, серед натовпу людей. Халфан,
                                                                            10
               можливо, не впізнав її, повновиду, в абаї та бурці , ще й у сімдесят сім років.
               Коли він востаннє її бачив?.. У дворі тітчиного будинку – в домашній жовтій

               сукні,  з  розпатланим  волоссям,  із  шаллю,  яка  спадала  з  плечей,  а  її  перса
               виднілися з-під одежі…
                  З того часу як він побачив Шагу, минуло понад шістдесят років, а він, здається,

                                                                   11
               усе ще не полишив того будинку, а муедзин  ще не починав заклики до вечірньої
               молитви.  І  поки  він  повторював  заповіт  свого  батька  перед  найріднішими
               людьми, він промовляв імена: Ахмад, Машаель, Хаммуд… але ніхто з присутніх

               не мав уявлення про них, крім Шаги, яка стояла з таким виглядом, ніби добре
               знала ці імена… Дивлячись на свого судженого, Шага замислилася, яким чином
               вона прожила своє життя і як вона могла б його прожити інакше… Халфан відчув

               напад  холодного  вітру,  схожий  на  початок  зими,  як  у  дні  Джувейда,  потім
               повернув шию й подивився в куток, де вона стояла – не тому, що впізнав її, а
               тому, що міг лише ворушити очима; а потім тихо помер, не заплющуючи очей та

               дивлячись на неї.
                  Найбільше  люди  дивувались  з  того,  що  саме  Шага  приймала  від  людей
               співчуття за померлим – навіть більше, ніж його дружина Сувейра. Після цього
               Шага прожила останні роки у своїй кімнаті, – утім, як і все своє життя, – з тією

               ж шафою, з тим же матрацом, з тією ж зеленою дерев’яною скринею, – хіба лише
               вона тепер вицвіла й відлущилася, – у якій поховане все її життя… В останні дні
               Шага думала про Халфана… і якось відчувала, що ніби стала його вдовою, хоча

               ніколи не була його дружиною…
                  Сама вона померла у віці 84 років, і ніхто з її нащадків не був присутній на
               похоронах, аби прийняти співчуття за нею…





               10  Довга простора хустка, якою жінки старшого покоління прикривають обличчя.
               11  Служитель при мечеті в мусульман, який з мінарету в певний час закликає вірян до молитви.
                                                                                                             98
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103