Page 109 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

нього. Він сміявся, довго сміявся, допоки очі його не наповнились слізьми, м’язи

не затремтіли і йому не стало сили дихати, а груди ледь не розірвалися від
надмірних почуттів. Немовля почало плакати, і старечий сміх змішався із
дитячим плачем, утворюючи ритмічний дует, який луною промайнув сонними

коридорами будинку.
Обидва припинили голосити, і в цьому місці знову запанувала тиша. Газа
4
витер сльози рукавом своєї дишдаші , його почав охоплювати розпач від самої
ідеї знову повернутися до звичного життя. Аллаху, знову сидіти на диваніях?
Диванія навіки? Хто ж цього захоче? Будь-хто, але тільки не він. Цього не можна
допускати надалі.
Старий не зовсім розумів, що з ним відбувається, але це не на жарт налякало

його. Він вибіг з кімнати, залишивши дитину, і попрямував на диванію. Газа
попросив усіх залишити його наодинці, щоб йому ніхто не заважав. Він уникав
навіть покоївки, яка принесла йому чай і каву, миску з білим рисом та йогуртом

після полуденної молитви, а потім хлібні накладанці після вечірньої молитви.
Натомість Газа зайшов до ванної кімнати в диванії, зачинивши за собою двері.
Протягом наступних днів Газа не виходив з будинку та постійно перебував на

диванії. Муніфа не бачилася з ним у цей час, поки він сидів там. Згодом старий
замкнувся в собі й почав менше їсти. Його тіло ослабло, і Газа втратив чверть
своєї ваги. Він став розсіяним. Газа грав зі своїми чотками, гадаючи, скільки

вечорів йому ще залишилося прожити на цій землі?.. Його вже не втішали
промені заходу сонця, оскільки старий усвідомив, що сам перебуває на заході
своїх днів, десь між небом і землею, хоча він був самовідданою людиною і

стоїчно переносив увесь тягар свого життя… Газа здійснив вечірню молитву,
споглядаючи на стіну, залиту яскравими променями вечірнього сонця.
Одного разу Муніфа прокинулася від голосу покоївки, яка голосила, що пан

Газа забруднив своє ліжко й постійно мовчить, ані пари з вуст. Усім стало
страшно, і щоразу, коли хтось намагався заговорити до нього, чоловік починав
плакати, а потім і геть затихав. Якщо вони запитували його ім’я, щоб
переконатись у його світлому розумі, Газа лякався й ховав обличчя руками. Хто

йому докорятиме?.. Хто може достеменно зрозуміти його? Лікар пояснив, що
Газа страждає від нав’язливого параноїдального стану через переслідування, з
якими він стикався в дитинстві та в дорослішому віці, коли він зазнав

психологічних утисків; і тому все, на що він тепер здатний – це хіба лише
намагатися привернути до себе увагу, якої йому так бракувало раніше. Почувши
діагноз, усі задовольнялися таким поясненням, продовжуючи терпіти цей його

стан.

4 Традиційний одяг арабів-мусульман – довгопола цупка сорочка з довгими рукавами зазвичай білого (влітку)
або сірого (взимку) кольорів.
109