Page 73 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 73

надмірна  приятелева  самовпевненість.  Попри  все  він  повсякчас  наголошував:

               «Це все просто-простісінько!».
                  Я  подолав  хвилювання  та  тривогу  завдяки  своїм  тренуванням  у  мистецтві
               риторики, й тоді мені спало на думку порушувати суто ті загальні питання, які

               найбільше хвилювали слухачів.
                  Раніше  мені  це  не  подобалося,  й  не  дивно,  адже  такі  питання  поставали
               щоразу, коли хтось намагався поширювати мої виступи у ЗМІ.

                  Як це все почалося? Коли це все почалося?
                  Але я все ж спробував спровокувати свого наставника каверзним запитанням:
                  – Мої хвилювання перегукуються з мотивами віршів Фагда аль-Аскара, чи не
               так?

                  Він обернувся до мене, глибоко зітхнувши, й випалив:
                  – Не зрозумів?..
                  Я докірливо відповів йому:

                  – Ти ніколи не чув про Фагда аль-Аскара?
                  Скрутивши вуста, він зазначив:
                  – Я  вже  чув  десь  раніше  це  ім’я…  –  він  уважно  подивився  на  мене  й

               продовжив. – Неважливо, що саме ти скажеш – важливо те, що я тобі говорив
               про  окуляри…  спокійна  та  розслаблена  поза:  позиція  рук…  підборіддя…  й
               постійне його потирання… й не забувай про те, що ґитру та акаль ти не надягаєш

               – з ними жарти погані.
                  Мені  здалося,  що  це  була  його  винахідлива  імпровізація  під  час  нашого
               заняття з риторики, й тому мене охопило бажання дізнатися про все докладніше,

               незважаючи на його останнє попередження.
                  – Чому саме підборіддя?
                  І він продовжив напучування:

                  – Якщо  ти  вийдеш перед  авдиторією  зі  своєю  білою  шкірою,  схильною  до
               почервоніння, то на тебе зверне увагу хіба яка дівчина десь твого віку; ба більше,
               подумає, що ти, либонь, випадково потрапив до трибуни. Вже через п’ять хвилин
               після початку розмови вона зненавидить тебе, але все ж наполягатиме на тому,

               щоб  залишитися;  навіть  може  сама  тобі  усміхнутися  з  нотками  штучної
               сором’язливості в погляді. Тоді ти все ж наважишся зробити їй комплімент, і на
               тому  все  й  скінчиться.  Ось  так.  Певна  річ,  імовірно,  що  тобі  й  поталанить,  і

               дівчина зачекає на тебе й не піде геть, поки щось не станеться. Ти це помітиш,
               але  все  ж  ніяким  чином  не  виявиш  ініціативу.  Мати  гарну  зовнішність
               недостатньо ‒ потрібно володіти такими рисами, як…

                   І тут мій приятель замовк, взявши пляшку з водою зі столу, й заходився її
               відкривати.




                                                                                                             73
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78