Page 20 - Book_a4_Work_Neat
P. 20

Зелений килим розстелила,
                                                                   У нього квіти уплелись.
                                                                   І крила-віти розпустила,

                                                                   Які до сонця потяглись.



                                                                І спів манливий і знайомий
                                                                Вплететься в проліски рясні,
                                                                   Впаде на серце юнакові,

                                                                  Як Божий дар його весні.



                                                               І так під теплим сонцем легко
                                                                    І старикам, і молодим.
                                                                А над селом кружля лелека,

                                                               Щоб в дім малятко принести.


                                                                Кружляють мрії-хутровини,

                                                               Ще за вікном мороз тріщить,
                                                                Та ми дождемось неодмінно
                                                                   Весни омріянную мить!





                                                                          Перший хліб



                                                                  Ще свіжа в пам’яті війна,

                                                                 Не зажили ще важкі рани.
                                                                 Та мирная прийшла весна

                                                                  Для молодих і ветеранів.


                                                             Позаду - смерть, розруха, холод.

                                                                  І нас чекає світлий день!
                                                            Та раптом - вкотре - новий голод,
                                                                  Нова загроза для людей...



                                                                    Поранена війною нива
                                                                  Достатньо не дала зерна.

                                                                  Та й сподіватися на диво
                                                                  Жодна людина не могла.



               18
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25