Page 25 - Book_a4_Work_Neat

Вони й приборкували степ,

Як дикого мустанга.
Хоч це питання непросте

І не без втрат, звичайно.

Пішли в минуле ковила,

Про бурі вже й забули.
Тут нова нива розцвіла

На берегах Інгулу.

Тут покоління не одне

Здійснило свої мрії.
І злетів нових ще сягне
Та збудуться надії.

Отак і я був одержимий,
Зв’язав із степом власну долю.

І вже проклав свої стежини
Та присягнув на вірність полю.

23