Page 24 - Book_a4_Work_Neat
P. 24
Степ
Безмежне море ковили
Під вітром котить хвилі.
На їх шляху лише були,
Мов привиди, могили
Та ще зненацька промайне
Загін козаків дужих.
На мить пилюгу підійме
І зникне у яругах.
Та найчастіше тут бува
Пекельна спека літа,
Де все на сонці вигора
І нікуди подітись.
Тут пильні бурі бушували,
Нестерпні були зими,
Але степи ці обживали
Сміливі й одержимі.
22
